Українська література » Фантастика » Темна матерія - Блейк Крауч

Темна матерія - Блейк Крауч

Читаємо онлайн Темна матерія - Блейк Крауч
просто хочу цього, я потребую цього, і мені здається, вона також.

Я дивлюся в її очі, димчасті й блискучі в скрадливому світлі з вікна.

Можна впасти в ці очі, й усе падати, падати, не досягаючи дна.

Вона — не мати мого сина, вона — не моя дружина, ми не пройшли по життю рука в руці, та однак я кохаю її, і не просто як версію Даніели, яка існує в моїй голові, в моїй історії. Я кохаю цю реальну жінку піді мною в цьому ліжку, тут і зараз, де б це не було, бо це та сама організація матерії — ті самі очі, той самий голос, той самий запах, той самий смак...

Далі починається те, що важко назвати любощами одружених людей.

Наш секс — незграбний, наосліп, на-задньому-сидінні-машини, незахищений-бо-кого-це-в-біса-хвилює, що розбиває-протони-на-друзки.


Через якусь хвилю ми лежимо, переплівшись спітнілими й тремтячими тілами, і дивимось на вогні нашого міста.

Серце Даніели стукоче в її грудях, і я відчуваю, як воно б’ється мені в бік — тук-тук — і потроху заспокоюється.

Повільніше.

Повільніше.

— Все гаразд? — шепоче вона. — Мені здалося, наче під’їхала машина.

— Я не знаю, що б я робив, якби не знайшов тебе.

— Але ж знайшов. І що б там не було, а я тут для тебе. Ти ж знаєш це, правда?

Вона пробігає пальцями по моїх руках.

Вони зупиняються біля нитки, зав’язаної навколо мого підмізинного пальця.

— Що це? — питає вона.

— Доказ, — кажу я.

— Доказ?

— Що я не божевільний.

Знову западає тиша.

Я не знаю напевно, котра зараз година, але друга година ночі вже точно минула.

Бари зараз зачиняться.

Потім вулиці стануть тихими й спокійними, хіба що вночі буде заметіль.

Повітря, яке пробивається крізь щілину у вікні, найхолодніше о цій порі.

Воно лоскоче наші вкриті потом тіла.

— Мені треба з’їздити додому, — кажу я.

— В особняк на Логан-сквер?

— Так.

— Навіщо?

— У мене ж дома, мабуть, є кабінет. Я хочу зайти в комп’ютер, подивитися, над чим я працював. Може, я знайду якісь документи, записи, що-небудь, що проллє світло на те, що зі мною відбувається.

— Я можу раненько відвезти тебе.

— Краще тобі цього не робити.

— Чому?

— Це може бути небезпечно.

— А чому воно не...

У вітальні вхідні двері здригаються від грюкоту, наче хтось гатить в них кулаками. Я уявляю, що так стукають копи.

— Кого це чорти принесли в такий час? — питаю.

Даніела вилазить з ліжка й голяка виходить із кімнати.

Я цілу хвилину копирсаюсь, поки знаходжу свої труси-шорти в скрученій ковдрі, і коли я їх натягаю, Даніела з’являється зі своєї спальні в купальному халаті.

Ми прямуємо у вітальню.

Коли Даніела підходить до дверей, грюкіт повторюється.

— Не відчиняй, — шепочу я.

— За жодних обставин.

Вона припадає до вічка у дверях, і тут дзвонить телефон.

Ми одночасно здригаємось.

Даніела перетинає вітальню, щоб узяти бездротовий телефон, який лежить на журнальному столику.

Я зазираю у вічко й бачу чоловіка, який стоїть у коридорі спиною до дверей.

Він розмовляє по мобільнику.

Даніела відповідає:

— Алло.

Чоловік одягнений у чорне — черевики «Док Мартене», джинси, шкіряна куртка.

Даніела питає по телефону:

— Хто це?

Я підходжу до неї і, показуючи на двері, самими губами питаю:

— Це він?

Вона киває.

— Що він хоче?

Вона показує на мене.

Тепер я чую голос того чоловіка одночасно з-за дверей і з телефонної трубки.

Вона каже в телефон:

— Я не розумію, про що ви говорите. Тут тільки я, і я живу сама, і я не збираюся пускати у свою квартиру якогось чужого чоловіка о другій годині...

Двері з гуркотом розчиняються, дверний ланцюжок відривається і летить через усю кімнату, чоловік заходить досередини й піднімає пістолет з довгою чорною трубкою, нагвинченою на ствол.

Він тримає на прицілі нас обох, і коли він ударом зачиняє

Відгуки про книгу Темна матерія - Блейк Крауч (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: