Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай

… А тут — будь ласка: земля й Держава — бери донесхочу. Це друга Америка, Ґерославський. Багатша Америка! Справедливіша Америка! Например, автохтони, — вони своїх перебили, я наших беру у владу. Злучені Держави Сибіру! — Він постукав у розкладені перед ним папери. — Власні області матимуть буряти, тунґуси, все инородцы. Жодних резервацій, навпаки, місця у сенаті. Розумієте? — Він схрестив руки на грудях. — Я будую тут Державу, творю власними руками Історію! А ви до мене приходите з обіцянкою денег!..

… І зрештою! Я уже не маю тепер часу, чекаю на Савінкова, кара Божа із цими есерами, знову хочуть писати переконливі листи до князя Ґеорґія Євґенієвіча, якщо він іще посідає повноваження прем’єр-міністра Імперії, бо й це змінюється дуже стрімко; завтра поговоримо докладніше. — Він угамувався. — Ні, вибачте, що так…

— Час пана прем’єра на вагу золота.

Він скривився.

— Та полиште!

Я посміхнувся.

— Чого ж ви соромитеся? Ви с п р а в д і прем’єр.

Ми потиснули один одному руки понад столом в оглушливому світлі.

— Що з Веліцькими?

— Не знаю, пане Бенедикте, у мене не було про них вісток.

Уставши, я похитнувся; знову мене врятував ціпок.

— Ота ваша настоянка на голодний шлунок… — пробурмотів я і витер сльозу манжетом. — Як ви тут витримуєте, далебі тут можна осліпнути…

Мене відпровадив секретар, який уже чекав на сходах з Борісом Вікторовічем Савінковим. Витираючи хусткою спітнілу високу лисину, відомий письменник і терорист зміряв мене підозріливим поглядом. Революції, соціалізми, анархізми, націоналізми — усе це муситиме якось укластися разом, припасуватися в один механізм. Я подумав, що це міг би бути гачок на Поченґла: повернення Історії. Чи вдалося б продати ідею у подібному упакуванні? Я спускався сходами, зупиняючись що кілька кроків. Було Літо, це були Шляхи Мамутів, і Великий Молот Тьмідини в Макао бив безперервно.

Молот. Тесла мусив копітко шукати оту частоту резонансу, але ж — усе почалося від удару.

Мені паморочилося у голові. Я мав би принаймні знайти собі якогось капелюха. Так проявляється сонячний удар. Я притулив зимне окуття тьмідинометра до чола.

Потім, за їжею, приготованою китайцями з найсвіжішої урядової здобичі (державники називали її «державотворчим податком»), перш ніж я затягнув зелені штори і впав у шезлонґ, щоб відіспатися після тривалої втоми, Зєйцов оповів про різні події останніх років. Я, щоправда, слухав не надто уважно, бо думки мої кружляли навколо моїх планів, які я намірявся продати Порфірію Поченґлу, та й Зєйцов оповідав, по-своєму, із російським заспівом, у викладі, розтягнутому, немов алкогольна маячня… Минуле, що ж минуле? — Розморожене, воно тим більше не існує. Може, було так, може, по-іншому. Важливе те, що під пальцями, що в обіймах, що під владою тіла. Я поспіхом їв, натоптуючи рота пікантним м’ясом, запеченим у квасному тісті, й салати, мішані з зимною рибою, і хліби, приправлені горіхами, й рисові засмажки, й свіжу картоплю, приправлену маслом; я душився, плювався і їв. Користуючись нагодою, упівголоса, я споживав Історію.

Китайське, по-китайськи, китайськими руками приготоване, — що ж, тепер вони мали тут чимало китайцев, адже за Великою Стіною теж війна й історична хурделиця. Зєйцов розповів, що Крайова народна партія Китаю і Федеральна Ліґа вже зібрали понад мільйонну армію на чолі з «селянським генералом» Лао Де, який поклявся власноруч обезголовити імператора Пу Ї і знищити все його поріддя. Фронт китайської громадянської війни пересувається на північний захід; Лао Де передусім відгородив імператора від портів. У всякому разі, так це виглядало із самого початку: революційні сили йшли з півдня, з Літа. Наньнін і Кантон опинилися під контролем КНП і китайських троцькістів Ченя Ду Сю ще до Відлиги. Португальці порозумілися з КНП і Сун Ят-Сеном у Макао в 1926 році. Зєйцов недвозначно натякав, що було досягнуто якусь угоду між жовтими розтальниками доктора Суна, Морґаном-молодшим і доктором Теслою. Великий Молот Тьмідини почав бити 1928 року; одразу ж спалахнули селянські повстання. Улітку 1928 року лабораторію доктора у Форталеза да Ґія відвідав Вінстон Черчіль, військовий міністр Британської Корони. Водночас у Осло тривали російсько-британські переговори з босфорського й балканського питань. Цар опинився у дуже незручному становищі, він не міг повернутися плечима ні до Заходу, ні до Сходу. Сепаратизм Шульца та японська загроза в’язали йому руки в Азії. 1929 року Крига скресла в Іркутську й чорти узяли графа Шульца; не марнуючи часу, Імперія Квітучої Вишні повторно вдарила на Корею і східні порти Російської імперії, увійшовши в Китай від Владивостока до Чанчуня і Харбіна. У Монголії святі буддійські мужі повели тубільців проти китайців, росіян, усіх чужинців. У Нанкіні ліга Тунменхой доктора Суна проголосила створення Китайської Республіки; тривало обговорення Конституції Піднебесної, її першого правильного парламенту, нових податків і нових умов торгівлі з варварами й розмірів пенсії для Імператора. Ніколай II був змушений знову перекинути військо з Європи за Урал. Що відтак створило для великих держав Європи надто добру нагоду, щоб марнувати її у стані миру, отож, після короткого ультиматуму Лондона, спалахнула війна за Босфор і Дарданелли.

— Тоді хто ж урешті скинув графа Зимового? — запитав я, об’їдаючись рисом з рибою. — Ммм, есери? Нові народники?

— А-а, господин Єрославський, після Відлиги то вже навряд чи хто знає, що сáме в Іркутську діялося. Не дуже відомо навіть, що зараз там діється. Є чутка, що Шульц усе це передчував і відправив свою родину з Сибіру ще до дня Останнього Сяйва.

— Значит, коли?

— У лютому, рік тому. Мене там не було, люди оповідали. Заворушення посилилися після аварії на Мармеладнице: розтала земля осіла під колією, потяг, повний пролетаріату, розбився ледве за кілька вёрст від Іркутська, й пішла вістка, що це робота аґентів князя Блуцького, тобто Імператора, підісланих, аби пошвидше довести до занепаду крижлізну промисловість і завдяки цьому скинути графа з престолу самодержця Сибіру. Шульцові було навіть корисно, значит, таку чутку між людьми підтримувати. Проте голови в мужиков були уже запальні, «Красноярский Рабочий» опублікував свіжі фото Троцького в Усть-Куті, зав’язувалися вже навіть советы по містах, по деревням… Ну й побилися одразу розтальники із заморозниками, вірними Імператорові, а граф учинив дурницю, бо козаків із шаблями наголо послав на ту чернь. І те, що миналося йому під Кригою, не минулося у Літі: замість розсипатися, розбігтися містом, поховатися у своїх домах у страху перед властью, вони зібралися ураз у