Який чудесний світ новий! - Олдос Хакслі

— Ну, якщо він буде зі мною, то вже не буде на самоті. І взагалі, чого це всі так по-свинському до нього ставляться? Як на мене, то він цілком солоденький. – Вона усміхнулася сама собі; який же він був сором’язливий, просто не віриться! Майже переляканий – немовби це вона була Світовим контролером, а він – якийсь гамма-мінусовий механік.

— Ось поміркуйте над власним життям, – сказав Мустафа Монд. – Чи бодай хтось із вас наштовхувався на якусь нездоланну перешкоду?

Усі просто промовчали, й ніхто не дав ствердної відповіді.

— А чи комусь із вас довелося занадто довго чекати, поки здійсниться ваше усвідомлене бажання?

— Ну, – почав був один із хлопців, але завагався.

— Кажи вже, – підбадьорив його Директор ІЗЦ. – Не примушуй чекати його фордичність.

— Одного разу я мусив чекати майже чотири тижні, поки дівчина, яку я хотів, дозволила мені заволодіти нею.

— І внаслідок цього ти пережив сильні емоції?

— Жахливі!

— Власне; жахливі, – мовив Контролер. – Наші предки були такі тупі й недалекоглядні, що коли перші реформатори запропонували їм позбутися цих жахливих емоцій, вони навіть не захотіли їх слухати.

— Говорять про неї, неначе про кавалок м’яса. – Бернард заскрипів зубами. – Мати її тут, мати її там. Ніби шматок баранини. Принижують її до якоїсь баранини. Вона сказала, що подумає над цим, сказала, що дасть мені цього тижня відповідь. О, Форде, Форде, Форде. – Він волів би підійти до них і дати їм по пиці: щосили, знову і знову.

— Ага, я справді тобі раджу її спробувати, – сказав тим часом приятелеві Генрі Фостер.

— Візьміть, скажімо, ектогенезис. Пфіцнер і Кавагучі розробили цілу технологію цього позатілесного розмноження. Але чи зацікавило це уряд? Ні. Бо існувала така річ, як християнство. Жінок примушували й далі бути живородними.

— Він такий потворний! – вигукнула Фанні.

— А от мені подобається його вигляд.

— А ще такий дрібонький. – Фанні скривила міну, адже низький зріст був типовою й жахливою ознакою низької касти.

— А як на мене, то це доволі солоденька якість, – заперечила Леніна. – Його так і хочеться погладити. Знаєш. Наче котика..

Фанні була приголомшена.

— Кажуть, коли він ще був у пляшці, хтось помилково додав алкоголь у його замінник крові, думаючи, що він був гаммою. Ось чому він такий низькорослий.

— Що за дурниці! – обурилася Леніна.

— В Англії фактично було заборонене навчання під час сну. Тоді існував так званий лібералізм. Парламент, якщо ви розумієте, про що йде мова, ухвалив закон про цю заборону. Це збереглося в архівах. Усі ці промови про індивідуальну свободу. Свободу бути ні до чого не здатним і жалюгідним. Бути затичкою округлої форми, що вільно намагається затулити собою квадратний отвір.

— Та звісно ж, любий приятелю, тобі і карти в руки, запевняю тебе. Тобі і карти в руки. – Генрі Фостер поплескав помічника визначальника по плечу. – Бо всі ми, врешті-решт, належимо одне одному.

Сто нічних повторень тричі на тиждень впродовж чотирьох років, подумав Бернард Маркс, який був фахівцем із гіпнопедії. Шістдесят дві тисячі чотириста повторень творять єдину істину. Ідіоти!

— Або візьмімо кастову систему. Її постійно пропонували і постійно відкидали. Тоді існувала так звана демократія. Так, ніби люди являли собою щось більше за звичайні фізико-хімічні тотожності.

— Ну, я тільки можу сказати, що прийму цю пропозицію.

Бернард їх ненавидів, ненавидів. Але їх було двоє, вони були високі, були міцні.

— А тоді року Фордового 141-го розпочалася Дев’ятирічна війна.

— Навіть якщо йому і справді додали в замінник крові алкоголь.

— Фосген, хлорпікрин, етилйодацетат, дифенілціанарсин, трихлорометил, хлороформат, дихлоретил сульфід. Не кажучи вже про синильну кислоту.

— Хоч я в це просто не вірю, – зробила висновок Леніна.

— Гул чотирнадцяти тисяч літаків, що насувалися чіткими формаціями. Але на бульварі Курфюрстендамм або у Восьмому муніципальному окрузі Парижа вибухи бомб зі спорами сибірки лунали навряд чи гучніше за ляскіт паперових мішечків.

— Бо я справді хочу побачити Дикунську резервацію.

— Ch3C6H2(N02)3 + Hg(CNO)2 = ну, і що? Велетенська воронка в землі, купа цегли, шматочки плоті і слизу, нога разом із черевиком летить у повітрі і падає – хляп! – прямо посеред яскраво-червоних квітів герані; яке чудове видовище того літа!

— Ти безнадійна, Леніно, роби собі, як знаєш.

— А особливо дотепна була російська технологія зараження водопостачання.

Повернувшись одна до одної спинами, Фанні й Леніна переодягалися далі мовчки.

— Дев’ятирічна війна, тоді потужний економічний крах. Вибирати треба було між Світовим контролем і руїною. Між стабільністю і...

— Фанні Краун також симпатична дівчина, – сказав помічник визначальника.

В яслах закінчився урок класової свідомості, голоси тепер привчали майбутніх споживачів постійно відчувати потребу в нових промислових товарах.

Я так люблю літати, – шепотіли вони, – я так люблю літати, я так люблю новий одяг, я так люблю...

— Сибірка, звісно, поховала лібералізм, та все ж таки не можна нічого робити силою.

— Навіть близько не така пневматична, як Леніна. Навіть близько.

— А старий одяг паскудний, – вів далі невтомний шепіт. – Ми завжди викидаємо геть старий одяг. Краще викидати, ніж латати, краще викидати, ніж латати, краще викидати...

— Справа уряду засідати, а не руками махати. Керувати треба за допомогою мізків і сідниць, а не кулаків. Скажімо, існувала обов’язкова повинність споживання.

— Ну, я вже готова, – повідомила Леніна, але Фанні й далі мовчала, відвернувшися спиною. – Ну ж бо миритися, дорогенька моя Фанні.

— Кожен чоловік, жінка й дитина були зобов’язані споживати щороку визначену їм кількість. Задля розвитку промисловості. А внаслідок цього отримали...

— Краще викидати, ніж латати. Що більше латок, то менший достаток; що більше латок...

— Ще трохи, – похмуро буркнула Фанні, – і ти накличеш на себе біду.

— ...свідоме заперечення у величезних масштабах. Відмова від споживання. Назад до природи.

— Я так люблю літати. Я так люблю літати.

— Назад до культури. Саме так, до культури. Бо ви ж не зможете багато споживати, якщо сидітимете й читатимете книжки.

— Чи я нормально виглядаю? – запитала Леніна. Її жакет був пошитий з темно-зеленої ацетатної тканини, а комір і манжети були оздоблені зеленим віскозним хутром.

— Вісімсот прихильників простого життя були покошені кулеметним вогнем