Фауст. Трагедія - Йоганн Вольфганг Ґете
І ні на що не потурай.
Як цісарю на поміч станеш,
У вічну дéржаву дістанеш
Безмежний прибережний край.
Ф а у с т
Ти діяв скрізь — і тут подій,
Візьмись на штуки й виграй бій.
М е ф і с т о ф е л ь
Тепер тобі можливість дам:
Цим разом ти командуй сам.
Ф а у с т
Висока честь, хоч і для кого,
Командувать, не тямлячи нічого.
М е ф і с т о ф е л ь
Як генеральний штаб працює,
Фельдмаршал[247] втоми не відчує.
Давно я ждав великих справ,
Військову раду сформував
Я з сил гірських заздалегідь;
Тепер їх знай у хід пустить.
Ф а у с т
Я бачу онде збройний стан.
Чи ти підняв усіх горян?
М е ф і с т о ф е л ь
Ні, квінтесенцію саму,
Як Пітер Сквінс[248], я з них візьму.
Увіходять Троє Дужих[249].
(Сам. II, 23, 8)
М е ф і с т о ф е л ь
Дивись, ідуть мої герої;
Вони, як бачиш, різних літ,
У різнім одязі і зброї,
Та всі воюють так як слід.
(До глядачів).
В наш час скорили всі смаки
Лицарські панцири і лати;
Алегоричні вояки
Напевне будуть успіх мати.
Р у б а й
(молодий, легко озброєний, строкато вбраний)
Хто йде на мене — смільчака
Одним ударом перекину,
А боягуза, що втіка,
Однак піймаю за чуприну.
Х а п а й
(середніх літ, добре озброєний, багато вбраний)
Та бійка — байка, ні до чого,
Даремний перевід часу.
Бери, хапай, що тільки мога,
В цім бачу я життя красу.
Т р и м а й
(старий, важко озброєний, просто вбраний)
І в тому теж пуття немає,
Добро не знать куди спливає,
Коли не вмієш берегти.
Брать добре, а тримати краще;
Я не пущу напризволяще,
Чого вдалося осягти.
Всі сходять у долину.
НА ПЕРЕДГІР'Ї
Знизу чути барабани й військову музику. Напинають цісарський намет. Ц і с а р, г о л о в н о к о м а н д у в а ч, г а й д у к и.
Г о л о в н о к о м а н д у в а ч
Тут буде непогане бойовисько.
В цей діл, закритий із усіх боків,
Стягнули ми все наше військо;
Найкращий вибір я зробив.
Ц і с а р
Чи добрий він, саме покаже діло;
Та відступать, як і тікать, немило.
Г о л о в н о к о м а н д у в а ч
Дивись, як правий фланг розташувавсь!
Для тактика цей кут якраз придавсь:
Не дуже круто, та й нестак приступно,
Нам вигідно, а ворогу погубно;
Поміж оцих хвилястих кучугур
Нам не страшний кіннотників алюр.
Ц і с а р
Я задоволений тобою.
Гаразд, отут і бути бою.
Г о л о в н о к о м а н д у в а ч
А он в самій долині, на краю,
Стоїть фаланга в бойовім строю;
Мечі булатні і списи стальні
Виблискують у раннім тумані;
Клекоче грізно вже потужна рать,
Усі жагою подвигів горять.
Побачиш скоро міць рішучих мас,
Зухвалий ворог не здолає нас.
Ц і с а р
Уперше бачу цей незламний гарт.
Тут кожен воїн двох напевне варт.
Г о л о в н о к о м а н д у в а ч
Про лівий фланг то нічого й казать,
Самі богатирі — ні втять, ні взять,
Окрили блиском зброї кручі скал,
Загородили щільно перевал.
Я бачу вже, що тут-то вороги
В кривавій січі згинуть до ноги.
Ц і с а р
То все мої лукаві родаки,
Брати й свати, кузени і дядьки;
Сваволячи, ламаючи закон,
Вони гуртом розхитували трон,
Усобицями царство потрясли
І врешті бунт на мене підняли;
Сюди-туди хитався перш народ,
А там пристав до ницих воєвод.
Г о л о в н о к о м а н д у в а ч
Ось вістовник біжить із гір уристь;
Якби він нам приніс хорошу вість!
П е р ш и й в і с т о в н и к
Ми на вивідки ходили,
І туди й сюди пройшли,
Та новини лиш немилі
Вам із краю принесли.
Зберегло багато вірність
Владі цісарській твоїй,
Тільки ж черні непокірність
Їх утримує від дій.
Ц і с а р
Себе лише тепер пильнує всякий;
Ні чести, ні обов'язку, ні дяки.
І невтямки всім себелюбцям тим —
Горить сусід, і в них займеться дім.
Г о л о в н о к о м а н д у в а ч
Ось другий вісник ледве суне схилом,
Здорожився, тремтить бідак всім тілом.
Д р у г и й в і с т о в н и к
Ми дізнались, як зчинився,
Закрутився веремій:
В них зненацька появився
Імператор там новий.
А за ним, як темна хмара,
Йде затуркана юрба,
Мов овець дурних отара
За баранчиком стриба.
Ц і с а р
Цей самозванець на руку мені,
Свій сан тепер ціную я вдвійні.
Лиш
