Король стрільців - Іван Керницький
Б а с. Гм! Ну, так, так, золотко моє, в тім випадку я справді повинен бути вдячний панові Скакунові, назвім його по-спортовому — Скакуном Першим, щоб не мішати з Другим. (Подає поетові руку). Щиро вам дякую, пане, за те, що ви привели мене до отверезіння, але з другого боку, я мушу таки вас викинути, бо я тепер став на вашій засаді, що в мене зможуть працювати лише добрі робітники і добрі спортсмени. Це є, властиво, німецька засада: властивий чоловік на властивому місці. Ви робітник добрий, не перечу, але що з вас за спортовець? Хіба що трохи підтренуєте?..
П о е т. Ні, ні. Досить тої комедії. Прошу мене не затримувати. Я собі піду.
І р к а. Тихо лежіть і не рипайтеся. (До Баса). Татку, пан Скакун…
Б а с. Але котрий? Перший чи другий?
І р к а. …пан Скакун не буде тренувати і не хоче бути футболістом, тільки бажає працювати в татковій фабриці без жадних комедій.
Б а с. Угу. Ну, а скажи мені, доню, чому ти так розпинаєшся за пана Скакуна Першого?
М о л о д е ц ь к и й. О, о, власне!
І р к а. А… бо він (тихо) порядна і чесна людина…
М о л о д е ц ь к и й (злобно). О!..
Б а с. Но, но, то дивно, що ти так швидко змінила свій погляд про пана Скакуна Першого, — щоб не мішати його з Другим. Ще раз тобі зазначую. Ну, та це, правду сказавши, твоя справа, дитинко, і я не повинен би до цього мішатися. Але я постановив собі кріпко, що ніколи не видам тебе заміж за якогось валила, боксера чи копуна… (Вдарив себе в чоло). Стоп! Гальт! Так той леґінь — не футболіст, а бухгальтер. А, це вже інша справа.
М о л о д е ц ь к и й. Але ж не бухгальтер, тільки поет!
Б а с. На, маєш! Що? Поет?
І р к а. Ні, ні, таточку, пан Скакун…
Б а с. …Перший.
І р к а. …пан Скакун справді бухгальтер, а поезії пише тільки так… для спорту.
Б а с. Ну, а видиш, виходить, що він таки трохи спортовець. Та годі. Що робити… Поет, то поет. Пише вершики, що? Цікавий чоловічок!.. Ну, най там. Навіть найславніші люди зразу писали поезії, а по смерті ставали геніями. Деякі з них навіть були порядними людьми. Такий, скажім, ну… такий Макс Шмелінґ, а ні, це німецький боксер. Той відразу був славним і порядним чоловіком. (Плеще поета по рамені). Ну, що ж, хлопче, га? Мистецтво маємо в кишені, тепер можемо взятись до фабрики, що? Ну, але ти — поет…
П о е т (сумно). Поет…
І р к а. Так, таточку, він поет, але має дволітній кооперативний курс.
Б а с. Ага, ага… Поет, що?.. Ну, то добре. Перша кляса. Прекрасно! Якраз мені такого треба. Будеш завідувати відділом реклами при моїй фабриці, що? Очевидячки. Будеш писати такі реклямові вершики про мої батоги «до «Вістей», згода?
П о е т (зрадів). Згода, пане директоре!
Б а с. Слухай, але щоб воно мало якийсь сенс, розумієш? Сонетів мені не пиши, сонети лиши собі на пополудні, а мені треба вшкварити щось таке, щоб мало рим і ритм і щоб дядька брало за печінку. Слухай, а може, воно для тебе заважко, може, ти цього не потрафиш?
П о е т. Потрафлю, напевне потрафлю!
Б а с. Ну, гляди мені. Бо в мене від сьогодні зобов’язує німецька засада: властивий чоловік на властивому місці!
П о е т (радісно). Дякую вам, пане директоре.
І р к а (цілує Баса). Дякую вам, таточку!
М о л о д е ц ь к и й. Па… пане директоре, я тут нічого не розумію, слово чести даю.
Б а с. Маґістер… зрозумійте тільки одне: мистецтво маємо в кишені! (Вдарив себе рукою по чолі). Гальт! Але ж Кліщик нічого не знає… Герр Ґот, де той Кліщик?
ЯВА 13
К л і щ и к (вбігає задиханий). Па…не директоре!.. Пане директоре!..
Б а с. Герр Ґот, Кліщик, що сталося?
К л і щ и к (давиться словами). Е… пане директоре, той Скакун (показує на поета) — це не Скакун. Це обман, провокація!
Б а с. Чекай, чекай, поволі. Як то не Скакун, коли — Скакун?
К л і щ и к. Е… це брехня, це провокація. Я бачив перед хвилиною правдивого Скакуна. Того футболіста… Він сьогодні приїхав… він тут є… він буде грати.
Б а с. На, маєш, відкрив Америку і динаміт. Ми вже це знаємо, він вже тут був, вже взяв 100 злотих, вже пішов на батярку, — все в найкращому порядку. Тепер події розгортаються американським темпом.
К л і щ и к. Е… пане директоре, але цей тип, що тут лежить, мені йде про нього. Це обманець, це якийсь криміналіст, його треба викинути, віддати на поліцію.
І р к а. Юрчику, який ти негостинний.
Б а с. Гм!.. Викинути… Як же ти його викинеш, коли він має зломану ногу, і то з комплікаціями?.. Сам же ти вчора сказав, що він і за два тижні не стане на ноги.
К л і щ и к. Е… пане директоре, айн момент. Йому нічого не сталося, не має жадного зломання, тільки легко здертий нашкірок. Він може таки зараз встати на ноги і забиратися звідсіль.
Б а с. Ну, і вір тут сьогодні медикам і новочасній хірургії! Вчора ще пацієнт був калікою з комплікаціями, а сьогодні — здоровий, як віл. Ех, мушу я сам на нього подивитися, чи він може ходити по світу, чи ні. (Нахиляється до поета, сміється). Але ж заздрісний, як самий Отелло! Ну, дивіться, хто б то по такому Кліщикові сподівався!..
М о л о д е ц ь к и й (веде Кліщика набік). Докторцю, пишіть пропало. Шкода мучити худобу, слово чести даю.
К л і щ и к. Е… що пропало? Перепрошую?
М о л о д е ц ь к и й. Ану так, докторцю. Той дихавичний піїта прийшов перший до мети,
