Скляний слимак - Мілорад Павіч

Мала гарна площа в місті.

Дівчина поспішає на роботу й бачить, що на площі група колядників готує виставу на завтра. Дівчина зацікавлено зиркає на акторів.

Входить Чоловік у чорному і коли помічає Дівчину — підходить група акторів.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Отже, ви прибули, панове актори? Що нам сьогодні заграєте? Про завтра знаємо, завтра будете з вертепом ходити по хатах і вітати з Різдвом. А тепер? Чим зараз звеселите цю вродливу панянку і всіх нас решта?

АКТОР: Хто заплатить, той і знатиме.

Пан у чорному платить. Одразу починається гра. Актори чіпляють над дверима сусіднього будинку таблицю з написом «ВХІД ДО ПЕКЛА». Під ним написано «ВХІД ПЛАТНИЙ: ПО КОПІЙЦІ З ОСОБИ». Перед входом стоять три демони — християнський (це демониця), ісламський і єврейський. Один молодик у чалмі швендяє й шукає щось, позираючи на двері.

МОЛОДИК У ЧАЛМІ:

ДЕМОНИЦЯ (до молодика): Щось шукаєш?

МОЛОДИК У ЧАЛМІ: Шукаю свій шлях. Шлях до пекла.

ІСЛАМСЬКИЙ ДЕМОН: Чи знаєш, навіщо ти тут?

МОЛОДИК У ЧАЛМІ: Де?

ДЕМОНИЦЯ: Як де? Чи знаєш, навіщо ти біля входу до пекла?

МОЛОДИК У ЧАЛМІ: Бо я согрішив.

ГЕБРЕЙСЬКИЙ ДЕМОН: Согрішив тим, що помер і потрапив у наші лапи.

МОЛОДИК У ЧАЛМІ: Значить, це вхід до ісламського пекла?

ДЕМОНИЦЯ: Ні. Вхід до ісламського джаханаму там. (Показує на двері через дорогу).

МОЛОДИК У ЧАЛМІ: То ти шайтан, який мене відведе у джаханам?

ДЕМОНИЦЯ: Ні, я християнський диявол.

МОЛОДИК У ЧАЛМІ: Значить, я прийшов не туди.

ЄВРЕЙСЬКИЙ ДЕМОН: Туди. Прийшов прямо туди, де треба. Мусульмани горять тут, у християнському пеклі, де й ти як мусульманин горітимеш. А єврейські грішники потрапляють у твій крижаний ісламський джаханам, християнські ж грішники відправляються в гебрейський шеол, під нашу владу, владу єврейських демонів. Це доля всіх тих, чия кров не перейшла через сорок небесних камінців, тож не стала чистою, праведною.

ДЕМОНИЦЯ (простягає долоню): Копійку за вхід, будь ласка.

БЕГ[1] (виймає з рота монетку й дає Демониці): Ось.

ДЕМОНИЦЯ: Проходь!

Грішник у чалмі проходить до пекла.

ГЕБРЕЙСЬКИЙ ДЕМОН: Дав тобі гріш, а не копійку! Надурив!

ДЕМОНИЦЯ: Ні. Дав мені телефонний жетон. (Підносить вгору кружальце з дірочкою).

Актори кланяються, всі плескають в долоні, дехто кидає якісь гроші. Пан у чорному пальті головою вказує акторам на Дівчину.

АКТОРКА: Панночко, де ви мешкаєте, прийдемо завтра з вертепом привітати вас із Різдвом. Лишень скажіть, де мешкаєте… Вам то нічого не буде коштувати. Пан у чорному наперед нам заплатив.

Акторка хапає Дівчину за руку. Дівчина, перестрашена, вивільняє руку. Відбігає.

Крамниця білизни.

Дівчина входить до крамниці, там є Старша жінка, яка дивиться на годинник і докоряє пальцем Дівчині, тоді її цілує.

СТАРША ЖІНКА: Щасливого Святвечора, а завтра Різдва.

Із крамниці виходить Старша жінка, до крамниці входить Давид. Ще в дверях починає говорити.

ДАВИД: Я прийшов, панянко, щоб вибачитися. Вчора я вас обдурив і то було негарно. У мене нема дружини і я не хотів купувати нічної сорочки. Хотів вас побачити у нічній сорочці. Вона вам так чудово пасувала, що цієї ночі я ніяк не міг заснути. Ледь дочекався, щоб відчинилися крамниці, і купив вам на подарунок таку ж саму…

Дівчина розкриває синю торбинку й одразу розуміє, що це та нічна сорочка, яку вчора ввечері з її крамниці вкрав Давид.

ДІВЧИНА: То не така сама, ця третього розміру.

Давид падає у фотель, викритий.

ДАВИД (розпачливим голосом): Чи можна вас дещо запитати? Часом не тут у вас я забув учора ввечері один пакуночок, загорнутий у червоний папір?

ДІВЧИНА: Пакуночок, загорнутий у червоний папір?