Майстри часу - Іван Антонович Кочерга

Юркевич. А я б вiддав усе, щоб вiн не прийшов зовсiм. Але що ж робити? Як її врятувати? Надiслати телеграму? Але куди, кому? Яка жахлива мука! Справдi, цей проклятий годинникар приносить менi нещастя…

Входить з пляшкою i склянкою в руках шофер Таратута. Вiн у шкiряному костюмi, з окулярами на шкiрянiй шапцi. Ставить пляшку на стiл i сiдає.

Таратута. Ех, жаль, на коньяк не вистачило монети. Доведеться цю кислятину пити. (Наливає в чарку). Войдiтє. (П'є). Брр… (Помiчає Юркевича i схоплюється). Кого я бачу! Товаришу Юркевич! Ваше благородiє! Ось де довелося побачитись!

Юркевич. Таратуто! Ти звiдки взявся? Та хiба ти не на фронтi?

Таратута. Ба, згадали! Я вже пiвроку вiльний козак, ха-ха! Шофер, куродав i — гони монету. Життя — що нада! Ситий, п'яний i нiс у тютюнi. Кожного дня товарообман, продаю гас, купляю масло, давлю собак, курей, гусей i все на свiтi. Мене так i звуть: Таратута — куряча смерть. Ха-ха-ха! Сьогоднi тут, а за пiвгодини — шукай вiтра в полi. Щодня нова дєвочка!

Юркевич. Стривай, стривай — яка думка! Слухай, Таратуто, чи можеш ти менi допомогти?

Таратута. Вам? Масла, сала, дєвочку, курку — все на свiтi! Хiба я забув, як ви мене в окопах виручали!

Юркевич. Яка слiдуюча станцiя на Харкiв?

Таратута. На Харкiв? Чабани.

Юркевич. А скiльки верст?

Таратута. Двадцять три.

Юркевич. Двадцять три! Врятована! Слухай, Таратуто. Бачиш цей золотий годинник? Вiн коштував пiвтораста карбованцiв. Я дам тобi цей годинник, якщо ти за двадцять хвилин домчиш мене на Чабани — ранiш, нiж прийде туди харкiвський поїзд. Згода?

Таратута. Та конєшно ж, тiльки навiщо це вам?

Юркевич. Ах, та скорiш, Таратуто! Справа йде про життя — чуєш, про людське життя! Я мушу знайти на цьому поїздi одну мою знайому i попередити, щоб вона не їхала сюди. (Бере його за руку i озирається). За нею полюють жандарми. Розумiєш, її схоплять, як тiльки вона…

Таратута (у захватi). Поїхали. За п'ятнадцять хвилин домчу. Тiльки навiщо менi ваш годинник? Я його однаково проп'ю, i все на свiтi. Адже ж менi час не потрiбний.

Юркевич. Мерщiй, мерщiй, Таратуто!

Таратута. Дасте пляшку коньяку — i квит. А час — я його давно загубив, i все на свiтi. Ще там, на фронтi.

Юркевич. Ну, от i чудово! Мерщiй же в путь, Таратуто!

Таратута (схоплюється). Тiльки змiню покришку — i в путь. Чекайте на мене тут.

Цiєї хвилини за дверима чути галас, i в кiмнату вдираються чотири жiнки. У трьох з них в руках задавленi кури, а в четвертої задавлений кiт. Побачивши Таратуту, одразу здiймають страшний галас.

Перша. А, осьдечки вiн, куродав, окаянна душа, куряча смерть!

Юркевич (злякано). Що таке? Чого їм треба?

Друга. Задавив — та й гадки не має! Ти що це, кожен день наших курей давитимеш, магомет?

Четверта. Ти нащо, душогуб, кота задавив?

Юркевич. Та йди ж бо мерщiй, Таратуто, спiзнишся!

Перша. А яку ж курку задавив, проклятий — зозулясту, красунечку, щодня неслася, з рук їла! Пропаду на тебе нема, анахвемо!

Таратута. Брись! Пiшли геть! Забирайтеся!

Друга. А, тепер — забирайтеся! Нi, дзуськи, голубчику, годi!

Третя. Ми, тебе, iрода, так не випустимо!

Юркевич. Ради бога, мерщiй, Таратуто, кожна хвилина дорога!

Друга. Та я за свою чубату й тисячi не вiзьму! Я тебе по судах затягаю, бiльшовик, куродав безбожнийi

Третя. Та я за свого пiвня горло тобi перерву!

Таратута. Геть пiшли, негiдницi! Я вас самих подавлю, сороки мокрохвостi. Всiх розмiняю, баби, курячий народ!

Всi. А, ти ще лаятись? Берiть його, тiточки, за боки, тягнiть до жандарма!

Галас. Наступають на Таратуту.

Юркевич. Мерщiй, мерщiй, Таратуто! Все пропало.

Таратута. Брись, окаяннi! (Вiдступає до дверей). Дайте їм по керенцi, ваше благородiє, — у мене немає.

Вiдштовхує баб i зникає. Тi наступають на Юркевича.

Юркевич (виймає гаманець}. Нате! Нате i забирайтеся!

Перша. Це за зозулясту — керенку! Та я самих яєчок…

Друга. Та я за свою чубату й тисячi не вiзьму!

Третя. Та я за свого пiвня!..

Четверта. Та такого кота в цiлому городi не було — тiльки що не говорив, сердешний!

З криком тiснять Юркевича.

Юркевич (у розпачi шпурляє направо i налiво керенки). Нате! Нате ще! Нате!

Баби хапають грошi, але продовжують з галасом наступати.

Юркевич. Та не налазьте! Геть! Це вже справдi якийсь тiсний час. Нате! Нате ще i забирайтеся геть! (Кидає грошi на пiдлогу).

Бiйка, галас. Баби хапають грошi i виходять, лаючись.

Юркевич (стоїть сам, важко дихаючи, розпатланий, пом'ятий). Що це за день! Лiда, жандарми, Таратута, задавленi кури, коти… I коли дорога кожна хвилина, коли треба мчати щодуху, щоб урятувати мою Лiду, — знову чорт кидає курей пiд мої колеса! Знову курка на моїй дорозi!