Українська література » Дитячі книги » Четверо в яхті - Їжаки Путрамент

Четверо в яхті - Їжаки Путрамент

Читаємо онлайн Четверо в яхті - Їжаки Путрамент
мокрий.

Поклавши все це під дах, Андрійко почав удосконалювати курінь — зробив дві бокові стіни, накидав на дах більше гілок і очерету. Синя лавина підійшла дуже швидко. Андрійко закінчував свою роботу вже під холодним дощем. Але тепер він уже не боявся ні дощу, ні холоду. Проте з'явилося нове нещастя — голод. Він так дошкуляв, що Андрійко не витримав і, залишивши вогонь, вискочив з куреня, наче під душ.

Звичайно, передусім він розраховував на ожину. Знав, що вона ще зелена, але тепер йому було байдуже.

Він знайшов кілька жалюгідних кущиків, але ягоди на них були зовсім зелені. Андрійко зірвав кілька ягід і почав жувати. Вони були такі кислі, що аж щелепи зводило.

Це й було єдиним результатом цього сніданку. Андрійко повернувся у курінь. Весь час ішов дощ, і день тягнувся страшенно довго. Андрійко порався біля вогнища, сподіваючись, що дим привабить якогось випадкового мандрівника. Підклав мокрого порохна. Повалив густий дим. Кожних півгодини Андрійко бігав на Гору Ілюзій. Але марно. На озері нікого не було, тільки білі риски баранців вкривали його.

Андрійко не помітив навіть, як настав день. Тільки голод мучив дедалі більше.

Зібравши останні сили, Андрійко знову нарвав жменю зеленої ожини і люто жував її, примушуючи себе через силу ковтати цю страшенну кислятину.

Потім він подумав: тут було стільки екскурсантів, може хтось випадково залишив хоч скибку хліба або банку консервів? Хлопець почав нишпорити по кущах бур'яну навколо Портової Галявини. Але крім сміття, нічого не знайшов.

Тепер його охопила подвійна слабість — тілесна і духовна. Він сидів у курені, тупо вдивляючись у вогонь. Кажуть, ніби дощі тут ідуть по три дні. Три дні! Він не вірив, що можна стільки витримати.

Ні, треба щось робити. Не може бути, щоб тут не знайшлося чогось їстівного! Джмелі! Він пригадав зеленувату кульку моху на луці. Адже він бачив тут, в очереті, цих жовто-чорних незграбних, як ведмедики, джмелів!

Андрійко пішов шукати джмелів. Повільно ходячи по схилах Гори Ілюзій, він простромлював палицею все, що нагадувало йому джмелине гніздо.

Однак розшуки були безплідні. Андрійко вже змерз у своїй сорочечці і збирався повернутися до вогнища, коли під кущем кропиви помітив маленький горбочок. Нарешті йому пощастило! Але то було не джмелине гніздо. В неглибокій ямці лежали папери, загорнуті в зотлілий уже пергамент.

Це були якісь старі німецькі газети. Андрійко глянув на дату: червень 1944!

Хлопець витягнув увесь пакунок і одніс його в курінь. Потім знову почав шукати джмелині гнізда. Та все було марно.

Повернувшись з порожніми руками до куреня, Андрійко довго сидів біля вогнища.

Надвечір дощ трохи вщух. Андрійко вийшов назбирати палива на ніч. Відхиляючи гілку ліщини, він відчув щось холодне, слизьке. Відсмикнув руку. Потім побачив: на гілці сидить слимак.

Андрійко пригадав розповіді про те, що у Франції готують кілька страв із слимаків. А ще їдять молюсків.

І раптом у голові майнула думка: устриці! Хлопець швидко побіг на галявину, до води. Нелегко було збирати молюсків. Більшість черепашок були порожні. Але знайшлося кілька закритих. Тримаючи їх у руці, він пішов у курінь.

Ковтаючи молюсків, Андрійко заплющував очі. На щастя, смаку вони не мали, тільки трохи пахли мулом. Як би там не було, а голод Андрійко трохи заспокоїв. І коли настав вечір, хлопець уже не відчував такої слабості. Він міг навіть переглянути газети, знайдені в пакунку.

Знову пішов дощ. Андрійко ліг на листя, що вже просохло за день. Щаслива думка промайнула в голові: газетами ж можна вкритися. Так і зробив.

Цього разу Андрійко заснув швидко. Спав міцним сном.

Прокинувся від холоду і відразу ж схопився. Вогнище! Шукаючи увечері їжу, він зовсім забув про паливо! Хлопець копирсається палицею у попелі, — чи не збереглася іскорка, але все марно. Над головою вітер і ніч. Вогню немає.

Андрійко біжить до осики. Але вітер, мабуть, змінив напрямок, і дощ залив дупло. Лишилося тільки мокре порохно.

Хлопець у темряві повертається в курінь. Знову починає ритися в м'якому, наче борошно, попелі, обмацує його руками. Попіл ще теплий. Раптом Андрійко, скрикнувши, відсмикує руку.

Нахиляється. Там головешка. На ній червона жаринка. Він довго дмухає на неї, аж голова болить. Іскорки летять у нічну темряву. Поволі, дуже поволі збільшується червоненька пляма. Досить на мить перестати дмухати, і вона знову зменшується, майже зникає.

Андрійко рукою обмацує землю, шукаючи чогось сухого, що можна було б прикласти до червоної плямки і, нарешті, розпалити вогонь. Навкруги тільки мокре листя…

Раптом пригадує: газети! Нарешті, спалахує вогонь.

Хоч би тепер він не погас! Андрійко весь час підкидає газети. Але, як на зло, від цього «змістовного» палива мало користі! Андрійко вибігає з куреня, шукаючи палива. Але нічого підхожого не знаходить.

Раптом Андрійко ногою потрапляє в якусь ямку і чує шелестіння паперу. Це ж звідси він витягнув ці газети! Виявляється, тут справжній склад макулатури. Папір вологий, зотлілий, але він горітиме краще, ніж листя або свіжі гілки.

Андрійко хапає цілий оберемок паперу і біжить назад. Саме вчасно! Газети вже догоріли. Хлопець знову роздмухує вогонь, підкидає папери.

Це вже не газети! Папір під пальцями гладенький, цупкий. Андрійко бере перший-ліпший аркуш. Написано щось по-німецьки. Якісь формули! Алгебра? Він не любить математики. Якісь креслення, куби. Переписано на друкарській машинці.

Вогнище знову погасло. Тоді Андрійко кидає у вогонь всі папери, які потрапляють під руки.

Спалахує яскраве полум'я. Андрійко підкладає папір, а сам поглядає на небо — чи далеко ще до ранку.

Останній аркуш згорів, а на чорному небі не було ще й найменшої ознаки світанку.


6

Коли, нарешті, з-за чорної маси хмар виринув ранок, стало страшенно холодно. Андрійко скочив на ноги, почав виконувати якийсь дикунський танець. Потім він роздув

Відгуки про книгу Четверо в яхті - Їжаки Путрамент (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: