Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

Ерік розлютився від того, що зараз почув від адміністратора магазину одягу, в якому він сподівався застати Тіну. Але ж її не було на роботі!

– Так, ця Тіна підлістю досягла підвищення, розумієте? Вони закривалися надовго у vip-залі. А сьогодні він забрав її посеред робочого дня і кудись відвіз.

Випучені від обурення очі Інгрід, здавалося, ось-ось випадуть з орбіт, а її почервоніле обличчя ясно виражало невдоволення.

– Я, як могла, рятувала магазин від збитків.

– Досить! – Вигукнув Ерік, втомившись від словесного потоку, досить безладного і занадто емоційного. – Подзвоніть їй ще раз.

Інгрід злякався його злісного тону і нерухомого, вимогливого погляду, сконцентрованого на телефоні, який вона тримала в руках. Та й взагалі, молодий Адлер викликав у Інгрід бажання втекти та сховатися. Як тільки він входив до магазину, всі співробітники завмирали, стояли, ніби паралізовані, настільки він вселяв страх своїм впевненим, зарозумілим виглядом. Їй хотілося беззаперечно догоджати йому та виконувати будь-які його накази.

Тому вона набрала номер телефону Тіни кілька разів, але всі спроби виявилися марними, що дуже тішило її. Адлер був такий злий, що вона не сумнівалася: Ларсен звільнять!

– Вона не бере слухавку. Мабуть, мене ігнорує.

Він ледве стримував свій гнів. Як Тіна могла зв'язатися з Маркусом? І чому? Невже через гроші?

Від думки, що Тіна спить з двоюрідним братом, у Еріка все попливло перед очима. Серце билося як шалене. Він злісно стиснув кулаки, а потім мовчки розвернувся і пішов геть із магазину, не залишивши жодних вказівок.

Опинившись надвір, Ерік сам набрав номер Тіни. Він знав, що не варто так чинити, але вже не міг зупинитися. Гудки йшли один за одним, а вона не відповідала.

Несподіване почуття ревнощів, що раптом нахлинуло, накрило його з головою. Думка про те, що Тіна намагалася вкотре його обдурити, різануло свідомість, наче іржавим тупим ножем.

– Так от, значить, як вона нудьгує на мене, – стримуючи рик, крізь зуби прошепотів Ерік.

Він задихався від бурхливого в душі, такого сильного почуття, про існування якого колись і не підозрював. Воно відразу захлеснуло його і моментально загострило найгірші риси характеру.

Ерік дзвонив Тіні знову. З кожним дзвінком його злість ставала сильнішою і відчайдушнішою, доводячи до божевілля. Ревнощі, немов смертельна чума, вбивали логіку розуму і спустошували душу. Він не міг трезво мислити, тільки відчував, що здатний зробити непоправне. Ерік не міг чинити опір цій кипучій лаві найогидніших емоцій.

«Я докоряв себе. Ненавидів. Мучився і страждав, поки вона крутила шашні з Маркусом. Як наївний ідіот, кинув усі справи і примчав до неї! – думав Ерік.

Він набрав телефон свого помічника – і той одразу ж відповів, ніби чекав на його дзвінок.

– Я спитаю тебе лише один раз, і якщо не почую правду, тобі доведеться несолодко. Зрозумів мене? – прошипів Ерік у телефон.

– Так, питайте, – запинаючись, відповів помічник.

– Я дав тобі завдання стежити за двома дівчатами. Зараз мене цікавить все про Тіну Ларсен, а конкретніше – про чоловіка, з якими вона зустрічалася.

Помічник видихнув і відповів буквально відразу:

-– Та немає в неї чоловіка. Вона працювала і кілька разів бачилася з подругами. Наші люди кожен її крок контролюють.

– У такому разі, чому зараз вона не на роботі? – Закричав Ерік. – Вона з моїм кузеном поїхала кудись. Мені повідомили, що це не вперше. Є свідок, який стверджує, що вона спить із ним і так отримала підвищення. За що я тобі плачу?

– Добре, мабуть, із Ларсеном недопрацювали небагато. Але з Олсен спрацювали чітко і все зафіксували.

Ерік пирснув від недоброго сміху.

– Що ти несеш?

– Я змушений зізнатися, що перебував під тиском вашої матері, тому приховував від вас деяку інформацію.

Ерік задихнувся від обурення. Він кілька секунд мовчав, зрозумівши, про що йдеться. З лютою люттю він закричав у телефон:

– Ідіот! Ти працюєш лише на мене. Завтра чекаю на тебе в офісі з повним звітом.

Ерік відключив телефон. Просто не міг узяти себе в руки і хотів трохи заспокоїтись. Він був злий на матір та її спроби вирішити все по-своєму. Її хитрощі були йому зрозумілі.

Він похнюпився. Йому і без доповіді помічника стало ясно, що Адель з кимось плутається потай від нього. Можливо, у душі він навіть хотів цього. Що ж, Адель – не Лора! Він зрозумів це вже давно. Так, ці дівчата зовні були схожі на дві краплі води, але зовсім різні.

Ерік до останнього сподівався, що помиляється і вимагає від Адель забагато. Але ця дівчина не змогла зберігати вірність та кілька тижнів його відсутності. Це жалюгідна копія Лори, яка мала надто багато недоліків і якостей, які дратували Еріка. Тож факт її зради не зачепив, а скоріше порадував.

Настав час покінчити з цією трагічною історією. Відпустити Лору. Минулого не повернути. Лори більше нема! Вона померла, залишивши Еріку після себе лише усвідомлення провини та гострий біль втрати. Він бачив обличчя Адель і помилково вважав, що це шанс все виправити. Спосіб обдурити долю, яка відібрала в нього кохану жінку.