Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

Перші дні після розставання з Еріком Тіні було дуже погано. Вона почувала себе пригніченою, розбитою, сумувала так, ніби життя втратило всякий сенс. Дівчина вважала, що чудово знала правила гри. Варто було трохи спровокувати Адлера черговою зухвалою витівкою – і все знову повториться. Ерік був не проти таємної інтрижки з нею. Питання в тому, чи згодна на це Тіна.

Вихідні Тіна провела з Софі в неї вдома, адже та слізно благала зустрітися. Посиденьки з подругою закінчилися далеко за північ. Софі переживала черговий розрив із чоловіком, у якого була закохана багато років. Таємний роман з одруженим чоловіком був найбільшою дурістю та марною тратою часу. Коханець морочив Софі голову нескінченними обіцянками, вона вірила йому до певного часу, а потім незмінно наступала депресія і розчарування:

– Я так втомилася, Тіна. Мені набридло бути його підстилкою, – скаржилася подруга, ридаючи в п'яній істериці.

Софі била і трощила все навколо, вивергаючи агресію на будь-кого, хто входив до її кімнати. А потім напивалася і засинала, міцно обійнявши подушку. Тіна бачила подібні зриви Софі десятки разів. Що б вона не говорила, а все одно прощала коханцю брехню, зраду та егоїзм.

Раніше Тіна засуджувала подругу та критикувала її поведінку. Але після своєї особистої трагедії вона змінилася і відтепер щиро співпереживала подрузі.  

– А давай нап'ємось сьогодні? – Запропонувала Софі, слідуючи звичному для їх зустрічей порядку дій.

Тіна погодилася без особливого ентузіазму.

– Знаєш, чим відрізняється свобода від самотності, Тіна? – Запитала Софі заплітаючимся язиком, розвалившись на ліжку, широко розкинувши руки і втупившись в стелю пустим поглядом.

Тіна сиділа в кріслі і крутила в руці майже порожній келих. Від міцного дорогого вина її голова паморочилося і трохи нудило, хоч вона випила зовсім небагато.

– Та нічим вони не відрізняються! – Істерично вигукнула Софі і засміялася. – Це довбані синоніми слова «хріново»! Зате ти отримуєш це чудове поєднання як бонус щоразу, коли тебе кидає черговий козел! Мені не потрібна свобода, я не хочу бути самотньою…

Потім Софі гірко ревла ще деякий час, після чого відключилася, провалившись у сон.

Тіна тоді всерйоз замислилася над своїм моральним станом і зрозуміла, що любов дурна, сліпа, зла і безглузда. Їй раптом спало на думку, що напевно існують люди, яким це почуття невідоме. Вона заздрила їм. Як чудово бути байдужою, безпристрасною людиною! Адже однієї сили волі зовсім недостатньо, щоб упоратися з шаленою залежністю, коли вже вдалося встрявати в цю неприємність і закохатися.

«Ерік Адлер! Ось хто завжди абсолютно незворушний, холоднокровний і непробивний. Самовпевнений, самозакоханий володар моєї душі», – подумала Тіна і взяла до рук свій маленький мобільний телефон. Їй хотілося зателефонувати Еріку.

На годиннику було друга ночі. Надто пізно для дзвінка чужій людині. Можливо, він уже спав. До того ж обійнявшись зі своєю ненаглядною Адель чи якоюсь іншою дівчиною.

Тіна вмирала від ревнощів та відчаю. Сама не зрозуміла, як натиснула кнопку дзвінка. Всього два довгі гудки в телефоні – і Тіна відключила виклик, ніби різко схаменувшись. Вона жбурнула телефон об стіл з такою силою, що той тріснув. Начхати. Їй взагалі і телефон ні до чого! Все одно ніхто не дзвонить. Тіна обняла себе руками, наче їй було холодно, і зітхнула.

Коли її телефон голосно задзвонив, дівчина підстрибнула від несподіванки, здивовано дивлячись на екран. Неймовірно, але дзвонив Ерік!

Хміль заважав мислити адекватно. Вона тільки знала, що найбільше у світі хоче почути його голос.

– Алло, Тіна! Все в порядку? – Почула вона схвильований чоловічий голос.

Вона не могла повірити у те, що відбувається. Невже це Адлер хвилюється за неї? Це точно Ерік дзвонить? Тіна відвела від вуха телефон і знову подивилася на екран. Він блимав, сигналізуючи про низький заряд батареї. Але, все вірно, це дзвонить він!

– Тіна! Дай відповідь мені! – тиснув Ерік.

Дівчина зраділа, дізнавшись цей наполегливий тон і найприємніший чоловічий голос у цілому світі.

– Як ся маєш, Адлер? – Запитала Тіна, трохи розтягуючи слова.

Витримавши невелику паузу, він відповів:

– Я зараз у Нью-Йорку. У нас ранок. Але чому ти дзвониш мені посеред ночі?

– Тоді доброго ранку, Адлер, – м'яко сказала Тіна.

– З тобою все гаразд? – вже спокійно спитав Ерік.

– Я не знаю. А з тобою? – Запитала Тіна п’яним голосом.

– Ти що, п'яна? – пирхнув Ерік.

–Так, трохи! Можна влаштувати сильно одухотворену і за всіма ознаками п'яну розмову, – раптово розвеселилася вона. – Я сумую за тобою!

У відповідь Ерік промовчав, і Тіна вигукнула у розпачі:

– Дуже сильно сумую за тобою, Еріку!

Телефон жалібно пискнув востаннє і погас відключившись. У той момент Тіна дуже розлютилася, що не почула відповідь Еріка. А вранці проклинала себе за дурість і хвилинну слабкість. Їй було соромно за свої слова та слабохарактерність. До того ж, наступного дня Ерік не передзвонив. І жодного пропущеного ще через день.