Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

Олександр Адлер дав охороні знак залишатися на пристойній відстані від себе. Охоронці зупинилися за ним і виконали наказ.

Університетський стадіон відкритого типу було досить добре спроектовано. Футбольне поле із зеленим газоном, а не штучним покриттям, тішило око. Поруч були зручні трибуни, з них можна було стежити за тренуванням футболістів. Як, наприклад, це робили дві студентки, які, ймовірно, прогулювали заняття.

Початківці футболісти тренувалися під наглядом університетського тренера.

Олександр сів на лаву трибуни і одразу знайшов поглядом Еріка. Молодый чоловік виділялася серед решти гравців. Наразі він блискуче виконав складний фінт Кройфа. Це виглядало особливо видовищно, адже недосвідчені захисники були спантеличені, а Ерік, який впевнено контролював м'яч, увірвався до штрафного майданчика і забив гол. Радісні крики одних футболістів змішалися із обуреними криками інших футболістів. Вболівальниці захоплювалися грою нападника і голосно вигукували: «Еріку, ти найкращий!»

Олександр згадав свою молодість. Адже він так само, як і Ерік, любив футбол і прагнув до незалежності та свободи. На щастя, з роками Олександр заспокоївся та взяв на себе відповідальність за сімейний бізнес. З того часу його батько довго і терпляче навчав, виховував, передавав свої знання, делегував свою лідерську роль у сім'ї та бізнесі, прищеплював обов'язки турботи, захисту сімейних цінностей, інтересів членів сім'ї. Олександр робив те саме зі своїм сином Артуром і онуком. Але, на жаль, волею долі чи страшного року син та онук загинули в автокатастрофі. Батько був у жаху, страшному розпачі через страшну втрату, ледь не збожеволів від горя і самотності. Потім до нього прийшла Анжеліка, немов ангел надії, і заявила, що Ерік його син. Тест на батьківство підтвердив слова Анжеліки, і тепер у Олександра виник сенс життя.

Він уперше дивився на вже дорослого сина і відчував дивну суміш гордості, захоплення своєю дитиною та безмірний сором за те, що ігнорував її стільки років.

Звісно, ​​в цьому не було його провини. Анжеліка всіх запевнила, що її дитина не має жодного відношення до Артура, і письмово відмовилася від будь-яких матеріальних претензій. Хоча щоб уникнути гучного скандалу дитина, зачата нібито у шлюбі, носила прізвище Адлер.

Олександр навіть зараз вважав, що вона вчинила розумно, захистивши таким чином їхню дитину від нападок Артура.

Чи були в нього раніше здогади, що Ерік – його молодший син? Ні. Можливо, тому, що він соромився свого вчинку і намагався забути про ту єдину ніч, проведену з прекрасною Анжелікою. А можливо, тому, що Артур неодноразово дорікав своїй дружині за численні зради. До того ж причиною розлучення стало начебто те, що чоловік застав свою дружину з коханцем. Олександр особисто розмовляв з людиною, прагнучи розібратися у ситуації, але чоловік запевнив його, що роман тривав увесь час шлюбу його сина з Анжелікою.

Олександр повірив свідку, адже знав, що Артур не провів у ліжку Анжеліки жодної ночі. Як потім виявилося, у нього і самого була коханка, з якою він одружився відразу після розлучення.

Олександр зауважив, що тренування закінчилося і футболісти прямують у роздягальню. Він із хвилюванням жадав поговорити із сином.

– Ерік! – Крикнув Олександр услід синові.

Його голос трохи здригнувся. Не дивно, зважаючи на те, що він нервувався, немов першокурсник на своєму першому екзамені, до якого був зовсім не готовий.

Ерік з цікавістю обернувся на його голос. Молоде гарне обличчя, на якому щойно світилася радісна посмішка, різко змінилося, на нього лягла легка смуток, а очі дивилися чіпко й холодно.

Олександр сам підійшов до сина, адже хлопець не зробив і кроку йому назустріч. Ерік стояв смирно, хоча в його позі відчувалося напруження, ніби він готувався витримати жорстоку сутичку, вчепитися в горлянку своєму супернику і перемогти.

– Доброго дня, Еріку, – звернувся Олександр до юнака.

Ерік подивився на нього з кривою саркастичною посмішкою.

– Навряд чи добрий… Особливо з огляду на причину, через яку я бачу свого діда вперше в житті!

Олександр глянув на Еріка дуже уважно. Перед ним стояв справжній чоловік: високий, з атлетичною фігурою, з пронизливим поглядом, вольовим підборіддям, він справляв враження своєю рішучою та впевненою манерою спілкування.

– Твій докір справедливий і говорить мені про те, що ти чекав на цю зустріч не менше, ніж я. Але хіба ж розумно обговорювати наші проблеми у всіх на очах. Можливо, буде краще, якщо ми поговоримо як чоловіки і з'ясуємо наші взаємини наодинці, у більш сприятливому для цього місці.

– Добре. Дайте мені час упорядкувати себе, після чого можемо поговорити.

Для зустрічі із сином Олександр вибрав свій улюблений італійський ресторан. Його господар люб'язно закрив вхід для відвідувачів на весь час перебування Адлера у цьому закладі.

Ерік сидів за столом навпроти свого діда і з нетерпінням чекав, коли той зробить своє замовлення. Самому ж їсти зовсім не хотілося. Апетит зник, як тільки він побачив цю людину.

– А що ви вибрали? – чемно поцікавився офіціант у Еріка.

– Нічого! Я чекаю, коли ви підете, - прошипів він, помітивши, як Олександр зрозуміло посміхнувся і дав офіціанту знак відійти.