Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

– Чого чекаєш, ходімо. Доведи мені, що я не помилився в тобі, – сказав молодик підбадьорливим тоном.

Дівчина схвильовано усміхнулася і, не приховуючи своєї радості, запросила його пройти в ізольовану примірювальну для статусних покупців.

– Вам кава з молоком чи чорна? – Запитала Тіна.

Іспанець привабливо посміхнувся, і на його щоках з'явилися ямочки.

– Ти вже мені подобаєшся, – повідомив ніби між іншим.

Маркусові сподобалося, що дівчина пам'ятала про його прохання принести йому каву.

– Я п'ю американо.

Тіна шанобливо кивнула і ненадовго зникла за дверима. Маркус провів її поглядом і вмостився на зручному дивані. Дівчина з'явилася з кавою в руках і поставила її перед ним на стіл.

– Мене звуть Тіна, – представилася вона, адже після того, як її звільнили, вона зняла бейдж і демонстративно шпурнула у сміттєвий бак.

Керівниця Тіни звинуватила її в тому, що вона нібито фліртувала із клієнтами. Це був наклеп і брехня, на що Тіна обурилася і категорично висловилася. Якби цей іспанець не з'явився в магазині вчасно, то Тіна залишилася б безробітною.

На щастя, справа обернулася удачею, і тепер Тіна не знала, як дякувати своєму рятівнику. Тим часом він спокійно попивав свою каву.

"Маркус Гутьєррес", – нагадала собі Тіна його ім'я.

– Для якої мети потрібний костюм? – Уточнила вона.

– Перше побачення з шикарною дівчиною, – коротко пояснив він, не відволікаючись від свого заняття.

Тіна уважно подивилася на нього і подумала, що такого гарного чоловіка одягатиме одне задоволення.

– Ресторан? – спитав вона.

– Можливо, – розважливо відповів Гутьєррес.

Вона підійшла до ряду костюмів і дістала вечірній костюм бездоганного крою.

– У цьому костюмі ви виглядатимете стильно і бездоганно.

Його безпристрасний вираз обличчя їй нічого не сказав. Придушивши знервованість, Тіна зрозуміла, що їй не вдалося догодити йому.

– Це нудно, і я ненавиджу краватки, – сказав іспанець.

Тіна змусила себе посміхнутися і ризикнути:

– У цей магазин приходять виключно за класичними та дуже дорогими костюмами. Але якщо ви дозволите, я зможу скомбінувати вам кілька безпрограшних і зручних варіантів. Я впевнена, що вам сподобається ультрамодний яскравий кежуал піджак, тим більше що буде не обов'язково одягати штани того ж кольору та фасону, навіть навпаки, низ образу можна буде зробити контрастного відтінку.

Тоді іспанець засяяв, оголивши бездоганно рівні білі зуби:

– Так би одразу! Я згоден.

Наступну годину Тіна провела цікаво та захоплююче, адже іспанець не тільки виявився найчарівнішим і найвеселішим чоловіком, якого вона коли-небудь зустрічала, він із задоволенням погоджувався на все, що вона пропонувала, і не боявся експериментувати зі своїм стилем. Він без вагань приміряв найпровокаційніші та зухваліші комбінації в одязі. Йому йшов будь-який одяг. Дівчина була в повному захваті від цього чоловіка та співпраці з ним.

Вони легко порозумілися, тому Тіна зовсім не здивувалася, коли він запропонував звертатися до нього на ім'я.

– Що скажеш, Тіно, я сподобаюся дуже красивій, милій дівчині? — запитав Маркус, поправляючи манжету сорочки, що виступає з рукава темно-коричневого піджака.

Тіна, ні хвилини не сумніваючись, чесно відповіла:

– Вона збожеволіє від захоплення, коли зрозуміє, що ви до неї небайдужі.

Маркус сяючи від радості вдоволено цмокнув губами і посміхнувся. Потім він підійшов до Тіни і, змінившись в обличчи, серйозно запитав:

– Знаєш, що мені в тобі подобається?

Вона стримано знизала плечима.

– Ти нехитра, і твої очі не брешуть. Це рідкісна якість для жінки.

Тіна так не вважала, але переконувати його не стала.

– Я навідуватимуся в цей магазин двічі на тиждень. Прийми справи у цієї манірної особи, яка називає себе незамінною співробітницею, і покажи всім, що таке справжня мода та стиль, – палко заявив він.

У пориві у відповідь Тіна засвітилася від щастя, сама того не розуміючи.

– Обіцяю, що не підведу вас.

Маркус добродушно посміхнувся і підморгнув їй.

– Ну-ну, побачимо.