Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

Вперше за багато років Тіна була така щаслива, що ледве могла в це повірити.

Як тільки Ерік отримав згоду Тіни, то вирішив, що їм краще забратися кудись із міста і подалі від цивілізації. Тієї ж хвилини її життя почало круто змінюватися. Примха Еріка була моментально виконана. Особистий автомобіль доставив їх до трапу приватного літака.

Жодного тобі паспортного контролю, черги, реєстрації пасажирів. Вони вийшли з машини, швидко піднялися трапом, сіли в комфортабельні шкіряні крісла, і через кілька годин подорожі приватний літак доставив їх прямо до раю.

Все сталося так швидко, що коли Тіна побачила лагуну, пляж із білосніжним піском, найчистішою бірюзовою водою, у неї забрало дар мови. Ерік обійняв дівчину і весело розсміявся, помітивши її захоплений погляд. А потім поцілував довгим, ніжним, чуттєвим поцілунком. Так почалася їхня романтична втеча від реальності.

Їй хотілося залишитися у цьому прекрасному періоді життя назавжди. Надовго застрягти миттєво, коли Ерік тримав її у своїх обіймах і ніжно дивився у вічі. Вона насолоджувалася блаженством цієї близькості. Вся її істота сповнилася нескінченною любов'ю до нього.

Все було дуже романтично. Невелике бунгало прямо на березі, в затишному тропічному місці, і нікого довкола. Тіна зрозуміла бажання Еріка максимально ізолюватись від зовнішнього світу. Він і без того втомлювався від пильної уваги оточуючих до своєї персони.

У цьому загубленому світі вони були зовсім одні: купалися в морі, засмагали на пляжі і до знемоги займалися любов'ю. Щоранку Ерік рано прокидався і йшов поплавати. Тіна ж міцно спала, адже колись глибокий, блаженний сон був для неї небувалою розкішшю. Потім повертався, будив її гарячими поцілунками, повільно виводячи її з глибокого сну. Якщо вона прокидалася відразу, він пригощав її гарячою кавою та смачними бутербродами, якщо ж ні, його ласки ставали наполегливішими і закінчувалися сексом. У цьому випадку кава остигала і залишалася без уваги.

У сексі Ерік був ненаситний. Він ніби вивчав її тіло і весь час удосконалювався, шукав нові способи дати їй задоволення. Тіна була не проти насолоджувалась відчуттям його оголеного тіла. З захопленням сприймала його силу та ніжність.

Дні летіли надто швидко.

Один раз на день із сусіднього села до них приходила жінка, яка готувала та прибирала у бунгало. Вона була єдиною людиною, кого вони з Еріком бачили за останній тиждень.

Тіна помітила, що Адлер, незважаючи ні на що, виділяв кілька годин на день для роботи. Зазвичай він закривався в окремій кімнаті і виходив лише тоді, коли голод наполегливо турбував його.

У цей час Тіна була представлена сама собі. Гостро відчуваючи самотність, вона гуляла пустельним пляжем, милуючись хвилями. Виявляється, це було дуже захоплююче та чарівно. На одній із таких прогулянок Тіна зустріла місцевого хлопчика. Він був сином тієї самої жінки, яка виконувала всю домашню роботу у бунгало. Шестирічна дитина слухняно чекала на матір, поки та робила свою роботу.

Сидячи біля пальми, малюк з цікавістю поглядав на Тіну. А їй було нудно, тому легко знайшла до нього підхід і затіяла розмову. Але він показав вказівним пальчиком на вушка, даючи цим зрозуміти, що не може чути, і намагаючись порозумітися з нею мовою глухонімих.

Тіна присіла з ним поряд на пісок і посміхнулася. Їй було шкода хлопчика. Жити в цьому райському місці і не чути шуму хвиль, співу птахів. Це справжній жах!

Вона хотіла б допомогти йому, але й сама ледве зводила кінці з кінцями. Вони сиділи удвох на пляжі, мовчки малюючи паличками на піску послання один одному. Життєрадісності малюка можна було позаздрити. Тіна дивилася на маленького веселуна і мимоволі переймалася симпатією до нього. Грошей з собою мала небагато, але вона вирішила віддати їх матері свого маленького друга, помітивши, що його одяг занадто поношений.

Перед заходом сонця вони з Еріком вийшли на берег, щоб помилуватися чудовим видовищем. Сонце повільно поринало у бездонні води океану, забарвлюючи небо найяскравішими фарбами. Ерік тримав її у своїх обіймах, притискаючи до себе. У ці моменти Тіна думала про те, що все погане легко забувається, якщо поряд є такий чоловік, як Адлер. Він поводився з нею дбайливо і дбайливо. Його постійна увага торкалася її настільки, що вона мимоволі починала почуватися з ним у повній безпеці та нескінченно щасливій.

Безтурботний, веселий, спокійний та відкритий Ерік зруйнував останню перешкоду між ними. Тіна повністю довірилася та відкрилася йому. Вона намагалася не замислюватися про наслідки своєї поведінки та жити лише сьогоднішнім днем. Її серце пом'якшало, більше не хотілося воювати.

– Завтра повертаємось у цивілізацію, – з жалем промовив Ерік.

 – Щастя не може тривати вічно, – констатувала Тіна і перевела погляд на вогняне сонце, що занурюється у воду.

Вона бачила, як воно повільно потопає в блакитному горизонті, а його золоті відблиски поступово тьмяніють. Тіна сумно зітхнула.

– Не варто засмучуватися. Обіцяю, що покажу тобі ще більш захоплююче видовище, ніж цей захід сонця, – з ніжністю промовив він.

Тіна обвила руками його талію і зазирнула у вічі. Вона не могла пояснити йому, що цей момент неповторний. Дивлячись у темні очі, їй хотілося піти в них і залишитися там назавжди. Стати його частинкою. Вона хотіла, щоб Ерік любив її. Сама ж вона не сміла зізнаватись Еріку, що він став для неї всім. Він зачарував її, зачарував своєю мужністю, чарівністю так, що вона перестала відчувати себе. Замінив собою весь навколишній простір. Замінив собою всіх! Не сказала йому, що боїться цієї залежності найбільше на світі і абсолютно впевнена, що настане день, коли їй доведеться заплатити за кожну щасливу хвилину, проведену на цьому острові.