Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

– А ще казав мені, що це я цілуюсь, як риба, – невдоволено промовила Тіна, відступивши на крок, намагаючись упорядкувати дихання, що збилося.

Ерік насупився.

– З того часу ти в цьому досягла значних успіхів.

Тіна здивовано підняла брову:

– Так дивишся, ніби я в чомусь винна.

Їй було прикро. Вона не могла зрозуміти Еріка, хоча уважно стежила за мімікою його напруженого обличчя.

«Це не людина, а чортів бездушний камінь. Я ж для нього, схоже, відкрита і вже прочитана книга», – відчайдушно подумала вона.

– Адже ми не з'ясовуватимемо стосунки на парковці?

– Хм! Та ми тільки те й робимо, що з'ясовуємо стосунки. Яка різниця, де та коли. Я не розумію, нащо ти приїхав?

– Ти так захотіла. Спочатку сказала, що нудьгуєш, потім наполягла на зустрічі.

Тіна не стала цього заперечувати. Вона мріяла знову побачити його. Щоночі, засинаючи, думала про нього. Час минав, а туга ставала лише сильнішою. Навіть знаючи справжнє ставлення Еріка до себе, знаючи його складний характер, неодноразово відчувши на собі його грубість і байдужість, вона не могла дивитися на нього без захоплення та трепету. Адлер – її хронічна та невиліковна хвороба.

– Так, це правда! Але з якого часу моє бажання стало для тебе законом, Адлер? – Насилу змусила себе вимовити ці слова Тіна. Вона боялася, що він розлютиться і піде.

Ерік підійшов до неї так близько, що їхні тіла знову торкнулися. Вдихнувши аромат його вишуканого одеколону, Тіна мимоволі заплющила очі. П'янкий запах коханого чоловіка, якого не можна торкатися за власним бажанням. Вона тривожно дивилася на Адлера і не знала, що буде далі.

– З того часу, як твій образ оселився в моїх думках. Я не можу боротися з бажанням побачити тебе, особливо коли ти сама про це просиш! – Прошепотів Ерік, притулившись гарячими губами до її скроні. – Я теж сумую за тобою.

Він замовк, важко дихаючи. Тіна не могла поворухнутися, осмислюючи його зізнання. Ще хвилину тому Адлер здавався недосяжним, але шалено привабливим, як ідол для поклоніння. І ось зараз він стоїть і покірно заглядає їй у вічі, ніби вона зламала його волю, життя, силою підкорила собі: він незадоволений, роздратований і спустошений.

Тіна намагалася приховати своє розчарування під опущеними віями. А чого вона чекала? Що Адлера потішить перспектива пов'язати свою долю незрозуміло з ким? Вона з жахом усвідомлювала, що й у самого Еріка не було вибору. Ця пастка, в якій вони опинилися проти своєї волі, лякала обох. Феєрверк яскравих почуттів колись перегорить, а потім залишиться тільки порох і нічого більше.

– Дякую, що сказав мені про це. Тепер на душі стало набагато легше. Просто гора з плечей… – з іронією сказала Тіна і гірко засміялася.

Ерік повільно ніжно провів кінчиками пальців по її обличчю та волоссю.

– Знаєш, як важко дивитися на твою красу і розуміти, що не я можу мати тебе? Я втомився боротися з бажанням бачити тебе щохвилини, втомився скучати за тобою, не хочу більше забороняти собі любити тебе! Хочу довіряти тобі. Хочу бути впевнений у тому, що ти потребуєш мене так само сильно, як і я в тобе, – шепотів Ерік, цілуючи її скроню, вилицю, щоку, підбираючись ближче до губ.

Тіні здавалося, що вона спить. Їй сниться солодкий сон. Все, що зараз вона чує, не може бути наяву. Тепло його губ вводило Тіну в безодню важкого трансу. Вона була зворушена його словами до глибини душі. Але в її душі не було місця наївності. Життєвий досвід навчив Тіну, що не можна довіряти людям. Слова порожні та безглузді. Брехня завжди звучить приємніше і правдоподібніше правди. Вона воліла хоч і злу, але все-таки правду.

– Я ніколи не буду твоєю іграшкою, як би ти не вмовляв, – сказала Тіна і постаралася відсторонитися.

Вона вважала, що Ерік розкусив її почуття і тепер остаточно хоче підкорити її. Отримати над нею контроль, доки сам налагоджуватиме стосунки з Адель. Цьому ніколи не бувати! Нехай нестерпно боляче відпускати його, але краще так, ніж безодня приреченого кохання.

Його обличчя стало дуже похмурим і зосередженим.

– Ти, мабуть, погано слухала мене! Я говорю, що ти потрібна мені. Тільки ти розумієш? – процідив крізь зуби Ерік.

У цей момент він зовсім не виглядав шалено закоханим у неї чоловіком. Він дивився, ніби повалений ворог, що благає про швидку смерть. «Убий мене, бо ця мука нестерпна», – прочитала вона в його погляді.

Першим поривом було відмовити йому та втекти подалі. Хіба розумно діяти всупереч здоровій логіці і ув'язати в цьому болоті протиріч, непорозумінь, сварок і розбіжностей тільки тому, що неможливо впоратися із сексуальним потягом до нього. Настільки сильним і абсурдним бажанням, що навіть зараз, після обурливо образливої ​​поведінки Еріка, вона дивилася на нього, як наркоманка на чергову дозу в передчутті того, що вона її вживе. Ось що з нею відбувалося. Гарячкове, божевільне прагнення бути поряд з ним за всяку ціну.

Тепер Тіна знала, що і Ерік перебуває у такому стані. Ця дивна закоханість діяла за принципом смертельного вірусу. Заразившись ним, можна було перехворіти і виробити імунітет чи зовсім померти. То навіщо ж тікати від себе, нього й того, що між ними відбувалося?