Українська література » » Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

---
Читаємо онлайн Хрещений Батько - Маріо Пьюзо
як поховати його офіційно через зареєстрованого погребника? У Амеріго Бонасера не було ніяких ілюзій щодо наслідків афери. Він стане співучасником убивства. Якщо про це дізнаються, йому доведеться провести довгі роки в тюрмі, на доньку й дружину впаде ганьба, його добре ім'я, Амеріго Бонасера, буде змішане з кривавим болотом війни між бандами мафії.

Бонасера дозволив собі запалити ще одну сигарету. А потім його обсіли ще жахливіші думки. Коли інші «родини» дізнаються, що він допоміг «родині» Корлеоне, то до поставляться до нього як до ворога. Його замордують. Він уже проклинав той день, коли звернувся до Хрещеного Батька з проханням про помсту. Проклинав той день, коли його жінка познайомилась з дружиною дона Корлеоне. Проклинав і доньку, і Америку, і свої успіхи. Та врешті до нього повернулась надія. А може, все ще обійдеться. Дон Корлеоне це — розумна. Певне, він подбає, щоб усе залишилось таємницею. Не треба тільки розпускати нерви. Бо ж, безперечно, ще страшнішим за всі його уявні страхи було б невдоволення дона.

Він почув, як зашаруділи по гравію шини. Його призвичаєне вухо підказало, що вузьким проїздом під'їхала й зупинилася за будинком машина. Бонасера відчинив задні двері, щоб впустити людей до будинку. Всередину ступив огрядний чолов'яга — Клеменца, за ним двоє молодиків вельми грізного вигляду. Не кажучи ні слова, вони обнишпорили всі кімнати, потім Клеменца вийшов. Обидва молодики залишилися біля Бонасера.

Невдовзі Бонасера почув, що ззаду до будинку під’їжджає важка санітарна машина. З'явився Клеменца, а за ним ще двоє з ношами в руках. Найгірші передчуття Бонасери справдилися. На ношах лежав труп, загорнутий у сіру ковдру; з одного кінця виглядали голі жовті ноги.

Клеменца жестом наказав молодикам, щоб несли ноші в кімнату для бальзамування. А потім знадвору, з темряві до освітленої конторки зайшов ще один чоловік. Це був дон Корлеоне.

За час хвороби дон дуже схуд і тепер рухався якось дивно, ніби сковано. Він тримав капелюха в руці; волосся на йога масивному черепі було зовсім ріденьке. Виглядав постарілим, на виду його було більше зморщок проти того, як Бонасера бачив його на весіллі, хоча від нього й досі випромінювалася якась владна сила. Тримаючи капелюха коле грудей, дон звернувся до Бонасера:

— Що ж, старий друже, чи готовий ти зробити мені цю послугу?

Бонасера кивнув головою. Дон рушив у кімнату для бальзамування, куди вже занесли ноші; за ним поплентався й Бонасера. Труп поклали на один з угнутих жолобом столів. Дон Корлеоне ледь помітним порухом капелюха наказав усім вийти з кімнати. Бонасера прошепотів:

— Що я маю зробити для тебе?

Дон Корлеоне невідривно дивився на стіл.

— Зроби все, на що тільки здатен, приклади все своє вміння, благаю. Я не хочу, щоб мати побачила його отаким.

Він підійшов до столу й відсмикнув сіру ковдру. Навіть призвичаєний своєю довгорічною практикою до видовища смерті, Бонасера не зміг стриматися й уражено охнув. Він побачив на столі для бальзамування розкраяне кулями обличчя Сонні Корлеоне. Його ліве око плавало в крові, перенісся і ліва вилиця були розтрощені в криваве місиво.

Дон простяг руку й на якусь мить притримався за Бонасера, щоб не впасти.

— Бачиш, як змордували мого сина, — промовив він.

Розділ 19

Можливо, що якраз безвихідь змусила Сонні Корлеоне встати на криваву дорогу знищення, що привела його самого до загибелі. А може, вирвалася з пут його темна хижа натура. У всякому разі, весною й улітку він здійснив чимало безглуздих нальотів на підприємства своїх ворогів. У Гарлемі наклав життям не один з сутенерів «родини» Татталья, в порту вбивали лихварів. Профспілковим ватажкам, що тримали руку п'яти «родин», порадили дотримуватися нейтралітету. Оскільки букмекерам «родини» Корлеоне ще не було закрито доступ до порту, Сонні послав Клеменцу з загоном, щоб розладнати бізнес ворогів на всьому узбережжі.

Ці вбивства були безглузді, бо не могли визначити результат боротьби. Сонні був чудовий тактик і вигравав блискучі операції. Але бракувало стратегічного генія дона Корлеоне. Точилася нищівна партизанська війна, в якій обидві сторони безцільно втрачали силу-силенну грошей і люду. Ворог усе ж таки вимусив «родину» Корлеоне закрити деякі з найприбутковіших гральних закладів, між ними й заклад переданий зятеві — Карло Ріцці. Карло вдарився в пияцтво, почав волочитися за хористками та варити воду з дружини. Після прочухана від Сонні Корлеоне він уже не наважувався піднімати руку на дружину, але й не спав більше з нею. Конні годила йому, як болячці, а Карло гордував нею і здавався сам собі немовби римським патрицієм. Він глузував: «Біжи поплачся своєму братові, що я не хочу лягати з тобою в ліжко, може, він віддубасить мене — і, диви, міні знову захочеться тебе».

Карло смертельно боявся Сонні Корлеоне, хоча зовні вони поводились з холодною ввічливістю. У Карло було досить глузду збагнути, що Сонні може уколошкати його. Для Сонні, як для хижого звіра, вбити людину нічого не значило, тоді як Карло для такого вчинку треба було б зібрати всю свою відвагу, всю волю. Карло ніколи не спадало на думку, що саме через це він краща людина, ніж Сонні якщо взагалі тут можна так висловлюватися. Ні, він заздрив жорстокості Сонні, що вже ставала легендарною.

Том Хейген, як консільйорі, не погоджувався з тактикою Сонні, проте вирішив не оскаржувати його перед доном, бо ця тактика, до певної міри, давала якісь наслідки. Скидалося на те, що нескінченні вбивства залякали п'ять «родин»: їхні удари слабшали, аж поки не припинилися зовсім. Хейген спочатку не давав віри видимому упокоренню ворогів, але Сонні тріумфував.

— Я тельбушитиму їх далі, — заявив він Хейгену, — і побачиш, як ці виродки приповзуть канючити миру.

Сонні непокоїло інше. Дружина почала гризти його, до неї дійшли плітки, що Люсі Манчіні приворожила її чоловіка. І хоча Сандра могла на людях потішатися над непересічними чоловічими чеснотами й запальністю свого Сонні, проте він вже давненько не спав з нею, їй не вистачало його в ліжку, й тепер Сандра не давала йому життя своєю набридливістю.

А поза тим, страшенно стомлювало постійне напруження від свідомості, що на нього весь час полюють. Доводило бути вкрай обережним; до того ж Сонні здогадувався, що ворог пронюхав про його візити до Люсі. Але, знаючи, що це традиційно найуразливіше місце, Сонні вжив
Відгуки про книгу Хрещений Батько - Маріо Пьюзо (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: