Моя неймовірна спокуса - Аріана Мел

Зупиняю її жестом руки. А в грудях пустка. Про який шанс вона говорить? Невже не розуміє ЩО Лана зробила зі мною, моїми почуттями. Лише оніміло кліпаю. Не впевнений, що варто матері пояснювати, що вона вирвала душу з м'ясом і розтоптала гострим каблуком. Хіба це щось змінить? Бачу ж, що не розуміє. Точніше не бажає розуміти і бачити очевидні речі.

Я стільки часу приходив до тями, забувався в обіймах такої кількості жінок, що не можу й злічити. І от нарешті зустрів ту, котра зцілила серце і склеїла душу. Весь мій світ обертається кругом неї. А в матері одні розмови про цю зрадливу суку.

— Вона мені про це сказала сьогодні. Ми будемо спілкуватись у межах пристойності і виключно як колеги. Але про більше я чути не бажаю, — сухо ціджу, — Знаєш, діяти поза моєю спиною — такий собі спосіб налагодити зі мною стосунки. Як гадаєш?

Розумію, що це звучить гостро і боляче для неї, але по іншому не можу. Мати трохи блідне, та все ж погоджується:

— Так, я розумію. Вибач, синку. Я хотіла, як краще.

Важко зітхаю. Дико не хочу ображати матір, але втрачати Злату — це вище моїх сил.

— І, будь ласкава, вибачся перед Златою. Останній раз повторю — це жінка, яку я кохаю.

Дідько! Образа у материнських очах просто хлюпає. Проте вона киває.

— Звісно. Поговорю з нею найближчим часом.

Розвертаюсь і йду у свою спальню. Озираюсь навкруги. Злата забрала свої речі. Кімната здається жахливо пустою без неї. Лише наручний годинник, який вона очевидно забула, лежить на комоді і нагадує, що вона тут була.

До свого сорому раптом розумію, що хочу щоб час, що матір виділила для візиту сюди, промайнув якнайшвидше. Тоді Злата повернеться. До мене. У мою спальню. І знову буде тільки моя.

Егоїстичне бажання власника. Проте я такий у всьому, що стосується її.