Витязь у ведмежій шкурі - 3 - Кулик Степан

— Брехня і наклеп! Ваша милосте, — він якось примудрився подивитися одночасно і на мене, і на княжича. — Не дайте відбутися несправедливості. Ваш слуга злий на язик! А тим часом моя матінка служить тут кухаркою. І ще жоден постоялець не поїхав незадоволений її стравами. Не вірите? Дозвольте я проведу вас у залу, і ви самі переконаєтесь у цьому...

— Умовив, — Лев Ольгердович кинув хлопцеві повід. — І якщо в твоїй похвальбі хоч половина правди, то отримаєш від мене крейцер.

— Щоби мені на цьому місці провалитися! — побожився хлопець і чинно повів княжого коня у ворота. На всіх інших, у тому числі й на мене, він більше не звертав уваги. Розумно розсудивши, що у будь-якій компанії старший той, хто платить. Він же й рішення приймає...

— Серпок! Карпо! — заволав хлопець. — Де ви, лежні! Не бачите, гості до нас завітали! Приймайте коней!

Хтось із двох одразу з'явився у дверях прибудови, що закінчувалася великим навісом.

— Не репетуй, не глухий…

Потім ступив назустріч, шанобливо вклоняючись.

— Можете не турбуватися, ваша світлість… — одразу ж перекинув йому повід хлопець, а сам уже стояв перед Левом Ольгердовичем. — Карпо тільки на вигляд забарний. А коней він любить та розуміє. Якщо хочете вмитися з дороги, то колодязь там… — він показав рукою. — Чи одразу за стіл? А то я рушника винесу.

Мабуть, хлопець усіляких постояльців надивився. І охайних, і тих, що лізли за стіл у будь-якому вигляді, нічим не відрізняючись від худоби. Аби живіт пошвидше набити.

— Неси… — схвалив княжич. Хоч ми й купалися лише годину тому, а освіжитися, змити дорожній пил не завадить. — Матері скажи, що ми віри православної і день у нас нині скоромний. Нехай не шкодує м'яса. А ось вина не треба. Квасом обійдемося… чи як? — Лев Ольгердович глянув на мене.

— Згоден. Вистачить з мене й того частування, що у фон Рітца було. Занадто важке похмілля від тутешніх напоїв. П’янкі надто.

Аксель коротко реготнув, наче його тицьнули під ребра, але промовчав. Хлопчина кинув на нас зацікавлений погляд, але теж знав своє місце, тож, коротко вклонившись, метнувся до готелю.