Наша дахозносна весна - Анна Харламова
— Ти уявила, як я позую? Що за така солодка усмішка?
— Я уявила, як ми з вітерцем відриваємося на байку, який ти скоро доробиш.
Лука аж застогнав.
— О, крихітко… я теж про це мрію. І до речі, можу тобі попозувати саме на ньому.
Я розсміялась, і подивившись на Луку, сказала.
— Піймала тебе на слові.
Він усміхається.
— Відкрий будь ласка пляшечку з водою.
Я перехиляюсь до заднього сидіння, де в нас пакет з водою та бутербродами. Дістаю пляшечку, відкручую кришечку і даю її Луці. Він випиває одним махом пів пляшки, а потім передає її мені. Я роблю кілька ковтків, і закрутивши її, знову ховаю до пакету.
— Лука?..
— Що моя Бджілочко?
— Як ти опинився в Каліфорнії?
— Коли мої батьки розлучились, батько вирішив поїхати до Каліфорнії. В той час в нього був друг там, який запропонував роботу на будівництві і він поїхав. Через кілька років після закінчення школи, я вирішив поїхати до нього на літо. Там мені на цей час дали роботу на будівництві, я міг жити у батька і таким чином заробити трохи грошенят. Я скористався можливістю і так я опинився в Каліфорнії.
— А як познайомився з нею?
Лука видихнув і повернув у бік. Перед нами дорога… довга дорога… Сонце вже торкнулось середини неба, стало доволі тепло. Мені це подобалось - справжня весна.
— В неї батько працював на крані на тому самому будівництві, там де і ми. Вона часто ходила його навідувати… Як виявилося вона так раніше не робила…
— Все заради того, щоб побачити тебе?
Лука ковтнув і похитав головою.
— Так. — Лука ще раз видихнув і швидко провадив. — Ми були юні. В голові зовсім нічого, лише бажання сексу. Все швидко відбувалось. Неподалік був фургон, в якому ми…
— Трахались. — Сама сказала це вголос і сама ледь не виблювала. Мені стало дуже неприємно від однієї думки, що Лука і та шльондра трахались, як ті кролики в якомусь фургоні, і дотог ж - вони одружені, хай навіть це все дурня, але… до нудоти неприємно і навіть боляче. Знаю, це минуле, але це минуле залізло на нашу територію і я хочу якнайшвидше отримати документ, де буде написано, що Лука розлучений з Марією Родрігез.
— Так, трахались. То було тупо і геть нічого не означало. Тоді я думав, що там якісь почуття, але мені було вісімнадцять і я тоді зовсім не знав, що таке кохання. То був просто перепихон. А ще адреналін - бо ми ховалися по закутках і вважали це веселим. Як от і одруження на п'яну макітру. Про яке я нафіг забув - бо то все не важливо.
Слово “закохався” боляче мене штиркнуло. Я мала б зациклитись на слові “це нічого не означало”, але чомусь мені заїла платівка на іншому слові. Фігня!
— Мені боляче це чути. — Ображено сказала я.
— Якщо чесно, я навіть не знаю чому не казав… Це було давно… І нічого не означає. То був просто трах, а ще випивка. Ти ж теж зустрічалась…
— Але я не була заміжньою.
— Мені теж дещо неприємно… На фотокартках… в старшій школі, ти була часто в компанії хлопців, як я помітив. — Тепер його голос видавав огиду, і я його добре розуміла.
— Ще раз кажу - я хоч не була і не є заміжньою! А ти забув розповісти, що напився і одружився у Вегасі! — Я ніколи не підіймала свій голос до високих децибел, але зараз я це роблю.
В моїх очах з'явились сльози. Лука почув, як я шморгаю носом і скерував до узбіччя. Заїхав трохи подалі і ми опинились за деревами. Зупинив авто, зняв окуляри, поклав їх на панель, і знявши окуляри з мене також, поклав біля своїх. Тепер моє обличчя в його руках, і він дивлячись мені в очі, сказав.
— Ти єдина жінка, яку я кохаю. Ти неймовірна і я божеволію від тебе. І якщо чесно, я боявся згадувати когось… Коли ми почали зустрічатись - я не знав, що на нас з тобою чекає… от і не все розповідав, а коли зрозумів, що без тебе не можу - не міг зізнатись в тому, що колись там щось було. А потім… просто забув. Бо вони - це минуле. Якщо б десь згадав щось… Ти б навигадувала, почала сумніватись, а я цього боявся… бо боявся, що ти підеш. Але знай, ті всі дівчата - просто шльондри. Реально. І та, і інша - зрадниці. Перша пішла до мого друга, а Марію я застукав з новим робітником в тому ж самому фургоні.
З моїх очей капали сльози, а Лука забирав їх великими пальцями.
— Мені боляче чути про твоє минуле.
— Знаю. І я терпіти не можу ті фотокартки… Ну там, де ти з тим ідіотами усміхаєшся.
— Я порву їх і викину.
— Якби ж я міг теж так розірвати документ і припинити бути одруженим на шльондрі… Але…
— Ми виправимо це. Один її підпис і все буде добре.
Лука хитає головою, і видихаючи, говорить.
— Вибач. Я налажав.
В мені бурлила купа емоцій, страхів і взагалі я боялась. Боялась, що ми не знайдемо ту шльондру.
— Ми ж впораємося з цим?
— Я тебе кохаю. І я все зроблю, щоб ми з цим впорались.
— І я тебе кохаю. — Тремтячими губами мовила я.
Лука притиснув свої губи до моїх і ми обоє з полегшенням зітхнули. Він поглибив цілунок, і це те, що мені було потрібно. Заспокоєння. Все буде добре. Ми це подолаємо разом.
— Як що до того, щоб авто втратило “цноту”?
Я подивилась на нього, і перекинувши ногу через нього, притиснулась стегнами до вже твердого члена. В нас бурлили емоції, страх втратити одне одного… Пристрасть, з якою ми дивились одне одному в очі, коли я почала тертись на його члені через денім та мої тонкі трусики, миттєво розгорілась в глобальних масштабах. Лука розстібнув джинси, потягнув бігунок і вивільнив член, а потім відсунувши мої трусики у бік, - опустив мене на себе. Ми застогнали з полегшенням… Чистим полегшенням. Це був доказ того, що ми одне ціле і ніщо, і ніхто не завадить нам бути разом.
Тримаючись за його шию, я почала швидко рухатись. Лука тримав мене за сідниці під сукнею і цілував мене так дико, що губи пекли вогнем. Ми реально збожеволіли. Рухи… швидкість та стогони видавали лише одне - пристрасть та страх. Ми поїдали одне одного. Невгамовно рухаючись, я стогнала, насаджуючись на член все глибше та швидше. Лука стискав мене в обіймах однією рукою, а іншою стискав волосся на потилиці, притискаючи до своїх губ.
