Наша дахозносна весна - Анна Харламова

   Божевільно, скажено, шалено та дахозносно - ми застогнали в унісон, коли Лука увійшов у мене глибоко до болю і наповнив мене повінця. 

   Здригаючись, він поклав голову мені на груди і сказав.

   — Я кохаю тебе, моя Бджілочко. Кохаю понад усе на світі.

   Я усміхаюсь і погладжую його волосся. Потім підіймаю його обличчя, і дивлячись в очі, кажу.

   — І я кохаю тебе, мій коханий. Кохаю тебе понад усе на світі. Ми впораємося. 

   Він нахиляє мене і цілує. Знову з полегшенням. Знову з вдячністю. Я відповідаю шалено та пристрасно.