Зваблені ненавистю - Ерін Кас

— Привіт, — відповідаю тихо.

— Буду за п’ять хвилин. Збирайся.

— Куди? — дивуюся.

— Ти ж хотіла вихідні.

— Серйозно? — виходить гучно. — Добре, — промовляю задоволено.

Швидко одягаюся, беру з собою деякі речі та косметику. Так швидко я ніколи не збиралася. Мені аж дихати важко, бо серце колотиться, ніби збожеволіло. Прощаюся з Алісою й поспішаю вийти.

— Ого, — дивується Арсен, який навіть цигарку не встиг підпалити. Нахабно кидаюся в його обійми, отримуючи необхідне тепло. — Невже сумувала? — питає у волосся.

— Так, — зізнаюся чесно.

— Ох, Єво, — стискає мене до браку повітря.

— Скасував усі зустрічі? — питаю з усмішкою.

— Я втратив голову.  

— Куди ми? До тебе?

— Це сюрприз. Обіцяю, тобі сподобається.