Хрещений батько - Маріо Пьюзо

Якусь мить Кей здивовано розглядала детектива. А потім підвелася, підійшла до дверей кабінету і розчинила їх навстіж. Вона побачила, що батько стоїть біля вікна у вітальні й палить люльку, і покликала його:

– Тату, ти можеш приєднатися до нас?

Він обернувся, всміхнувся до неї й зайшов у кабінет. Обняв доньку за стан і, звертаючись до детективів, запитав:

– Ну то що, панове?

Коли вони не відповіли, Кей холодно наказала детективові Сіріані:

– Ну, офіцере, викладайте йому все як є.

Сіріані спалахнув.

– Пане Адамсе, я говорю це вам, лише бажаючи добра вашій доньці. Вона зв’язалася з бандитом, який, за нашими даними, вбив офіцера поліції. Я просто кажу їй, що вона може потрапити в серйозну халепу, якщо не погодиться допомагати нам. Проте, здається, вона не усвідомлює, наскільки вся ця справа серйозна. Може, ви поговорили б з нею.

– Те, що ви кажете, просто неймовірне, – ввічливо відповів пан Адамс.

Сіріані ображено випнув підборіддя.

– Ваша донька й Майкл Корлеоне зустрічаються вже більше року. Вони залишалися на ніч у готелях, реєструючись як чоловік і жінка. Тепер Майкла Корлеоне розшукують для допиту у справі вбивства офіцера поліції. Ваша донька відмовляється надати будь-яку інформацію, що допомогла б нам. Такі ось факти. Можете називати їх неймовірними, проте я ручаюся за кожне слово.

– Я не піддаю сумніву ваші слова, сер, – спокійно відповів пан Адамс. – Неймовірним я вважаю те, що моїй доньці нібито загрожує серйозний клопіт. Хіба що ви припускаєте, що вона, – на його інтелігентному обличчі відбився вираз сумніву, – що вона… як це по-вашому – «гангстериця», здається, так ви говорите?

Кей глянула на батька зчудовано. Вона бачила, що він по-своєму, по-вченому, жартує, і її здивувало, що батько так легко сприймає всю цю справу.

Пан Адамс твердо закінчив:

– А втім, будьте певні, якщо цей молодик поткнеться в мій дім, я негайно повідомлю про його присутність представників влади. І моя дочка так само. А тепер вибачте нас, бо наш обід уже холоне.

Він якнайчемніше провів агентів надвір, спокійно, але твердо зачинив за ними двері, взяв Кей за руку і повів на кухню, розташовану далеко у задній частині будинку.

– Ходімо, люба, мама вже давно чекає нас на обід.

Поки вони дійшли до кухні, Кей уже безмовно плакала від полегкості після такого напруження і від зворушення такою беззастережною батьковою любов’ю. На кухні мати ніби й не помітила її сліз, і Кей здогадалася, що батько, очевидно, вже сповістив її про детективів. Вона сіла на своє місце, а мати мовчки подала їй страву. Коли вже всі троє були за столом, батько, схиливши голову, проказав молитву.

Пані Адамс була невисокою гладкою жінкою, завжди охайно вдягненою, з дбайливо укладеною зачіскою. Кей ніколи не бачила її розпатланою. Мати також тримала доньку трохи на відстані, не дуже нею цікавлячись. Отож і тепер вона поводилася так само.

– Кей, не роби драми казна з чого. Я певна, що все це – буря в склянці води. Врешті, хлопець учився в Дартмутському коледжі й не може бути замішаний у таких брудних справах.

Кей глянула на неї з подивом:

– А звідки ти знаєш, що Майк учився в Дартмуті?

Мати поблажливо відповіла:

– Ви, молоді, з усього робите загадки і думаєте, що ви неймовірно хитрі – куди там. Ми про нього давно знаємо, але, звісно, чекали, поки ти сама нам скажеш.

– Але як ви дізналися? – запитала Кей. Вона досі не наважувалася глянути на батька, адже він тепер знав, що вони з Майклом спали разом. І тому не помітила посмішки на його обличчі, коли він відповів:

– Просто відкривали твою пошту.

Кей була шокована і зла. Тепер вона вже могла подивитися йому в очі. Його вчинок був ганебніший за її гріх. Вона б ніколи не повірила, що батько здатний на таке.

– Тату, це неправда, ти не міг її читати.

Пан Адамс усміхнувся до неї.

– Я зважив, що було б більшим гріхом: розпечатувати твої листи чи залишатися в невіданні, які труднощі можуть спіткати мою єдину дитину? Вибір був простий і чесний.

Пані Адамс докинула з набитим вареною куркою ротом:

– Адже ти така ще недосвідчена як на твої роки. Ми мусили пильнувати. Ти ж ніколи не говорила про нього.

Вперше Кей була вдячна Майклові за те, що в листуванні він не висловлював своїх почуттів так палко, як вона, і раділа, що батькам не потрапили до рук деякі з її власних листів.

– Я ніколи не говорила вам про нього, бо боялася, що ви б жахнулися, довідавшись про його родину.

– А ми й справді жахнулися, – весело сказав пан Адамс. – До речі, Майкл давав про себе якусь звістку?

Кей заперечливо хитнула головою.

– Я не вірю, щоб він був у чомусь винний.

І побачила, як батько й мати перезирнулися через стіл, потім пан Адамс лагідно зауважив:

– Якщо він ні в чому не винний і зник, то, можливо, з ним ще щось сталося.

Спочатку Кей не зрозуміла. А потім схопилася з-за столу й прожогом кинулася до своєї кімнати.

Через три дні Кей Адамс вийшла з таксі на Лонг-Біч перед оселею Корлеоне. Вона перед цим зателефонувала, і на неї чекали. Біля дверей її зустрів Том Хейген, вона була розчарована, що це саме він. Вона знала, що від нього нічого не довідається.

У вітальні Том підніс їй коктейль. Вона побачила в будинку ще кількох чоловіків. Але Сонні між ними не було. Вона прямо запитала Тома Хейгена:

– Чи ви знаєте, де Майкл? Чи можете допомогти мені зв’язатися з ним?

Хейген сказав спокійно:

– Ми знаємо, що з ним усе гаразд, але нам не відомо, де саме він тепер. Коли він почув про вбивство капітана, то побоявся, що можуть звинуватити його. Отож вирішив просто зникнути. Сказав мені, що дасть звістку про себе за кілька місяців.

Мало того, що це була суцільна брехня, Хейген навіть і не пробував нічого приховати.

– А що, той капітан справді перебив йому щелепу? – запитала Кей.

– Боюся, що справді, – відповів Том. – Але Майкл ніколи не був мстивим. Я певен, що він зовсім не причетний до того, що трапилося.

Кей відкрила свою сумочку і видобула лист.

– Чи не могли б ви передати оце йому, коли він озветься?

Хейген заперечливо похитав головою:

– Якби я взяв цей лист і ви потім сказали