Підкорена босом - Аманда Рід

— У нас двадцять хвилин, ти забула? — опускаю руку на пружні груди, де чітко простежує білий трикутник від купальника і стискаю їх, пропускаючи сосок між пальцями. Мені подобається цей білий трикутник посеред засмаглої шкіри.

— Цей сюрприз чекатиме тобі вночі, — на видиху вимовляє слова. Потім хапає мою руку і заводить собі за спину.

Так, я знаю, чого вона хоче.

Ніжно веду вниз по спині та знаходжу сідниці. Стискаю їх перш ніж прослизнути вздовж. А коли прослизаю, мене наче струмом б'є і я завмираю.

— Що це? — намацую камінчик секс-іграшки там, де її не повинно бути.

Ліза мовчить, за неї говорять очі, що горять.

— З глузду зʼїхати! Ти розтягуєш себе? — я дійсно перебуваю зараз у справжньому шоці.

— Для тебе, — шепоче вона й опускає вниз очі.

— Ні, дивись на мене! — наказую я, прокручуючи іграшку. Тепер Лізу б'є струмом.

— Ах… — стогне вона від приємного тиску у двох отворах. — Я прочитала, що вперше краще самій встановити, щоб все відчути… як правильно.

— Моя розумниця. Я в захваті! Лізок, ти не перестаєш мене дивувати, навіть через стільки років. Я хочу на це подивитися… — намагаюся зняти Лізу з себе, але вона не дозволяє.

Закусивши нижню губу, відновлює темп.

— Увечері! — тихо відповідає.

— Та як я до вечора зможу дожити?

— Фантазіями, — притискається до моїх губ, закриваючи мені рота.

Я думав, що підкорив цю маленьку повністю, а ні — не вдалося. Тепер вона мене легко підкорює собі.

Я відчуваю, як напруга наростає, а наші рухи стають синхронними та пристрасними. Ми вже грані, і в цей момент я розумію, що більше нічого не має значення. Все наше життя, наше кохання, наші мрії концентруються в цих миттєвостях, коли ми повністю віддаємось один одному.

Опускаюсь на спину. Хочу дивитися як вона скаче на моєму члені, як заплющує очі від задоволення та як стогне… Але мої руки живуть своїм життям. Вони опускаються на жіночі стегна і стискають в пориві пристрасті.

Хочу подивитися на колір камінця. Чомусь я впевнений що він темно зелений. Смарагдовий.

От Ліза. Здивувала мене. Дуже приємно.

Розсовую сідниці та гладжу їх, зачіпаючи секс-іграшку. Дражню мою дівчинку. На пару сантиметрів виймають і знов акуратно вставляю.

Ліза дряпаючи мої плечі, лягає на мене і важко дихає. Ми більше не стримуємося, повністю поринаємо один в одного. Ліза, відчуваючи, що я близький до кульмінації, прискорює темп, і невдовзі наша єдність досягає апогею, залишаючи обох без зайвих думок та з відчуттям повного задоволення.

— Ти дивовижна, — не втомлююся нагадувати їй про це. — Ти навіть не уявляєш, наскільки мені пощастило з тобою.

Ліза ніби мурчить, погоджуючись зі мною.

— Я перестала пити пігулки, — тихо зізнається. — Я чітко пам'ятаю, як ти, так само як і я хотів доньку. Мені здається, я вже відновилася і готова до другої дитини.

— Ти вирішила добити мене приємними сюрпризами? — намагаюся подивитись їй у вічі, але мала ховається у вигині шиї.

А потім різко підривається та відразу шипить, закусивши губу. Так, Лізок! Секс-іграшки вони такі. Нагадують про себе у непередбачуваний момент.

— Наша вечеря…

Акуратно знімаю її з себе та беру за руку. Тягну у ванну.

— Спочатку душ! — не можу собі дозволити упустити можливість подивитися на «камінчик»…

Після душу ми швидко приводимо себе до ладу та повертаємося на кухню. Ліза з усмішкою продовжує приготування вечері, а я допомагав їй, не відриваючи очей від її прекрасного обличчя. За кілька хвилин ми вже готові зустріти наших гостей та провести незабутній вечір у колі друзів.

Вечір пройшов напрочуд тепло та весело. Наші нові друзі виявилися чудовими співрозмовниками, і ми обмінялися безліччю історій про пригоди юнацьких років. Коли гості пішли, ми з Лізою, втомлені, але щасливі, вирушили до нашої спальні, знаючи, що попереду на нас чекає ще багато таких затишних вечорів.

Ліза, наче прочитавши мої думки, обернулася до мене і посміхнулася:

— Це було чудово, — тихо сказала вона, притискаючись до мене.

— Так, — погоджуюсь я, обіймаючи її. — Я радий, що ми знайшли тут таких добрих друзів.

Її очі сяють щастям, і я не можу не захоплюватися нею. Ліза завжди вміє знаходити радість у простих речах, і це робило наше життя ще більш насиченим та значущим.

— Ти знаєш, я думаю, що ми зробили правильний вибір, переїхавши сюди, — продовжує вона. — Тут усе здається таким справжнім, таким живим…

Я киваю, погоджуючись із нею. Пеньїскола справді стала для нас чимось особливим. Тут, далеко від міської метушні, ми знайшли не лише спокій, а й справжню гармонію.

— Завтра вранці я хочу піти на ринок і купити свіжі продукти, — ділиться зі мною кохана, мрійливо посміхаючись. — Я хочу приготувати щось особливе для нас.

— Чудова ідея, — відповідаю я. — А потім можемо провести день на пляжі. Стефан любить будувати пісочні замки, а я допоможу йому.

Ми знаємо, що попереду на нас чекає ще багато щасливих моментів. І хоча життя іноді підкидає нам випробування, ми завжди можемо знайти втіху та підтримку один в одному.

— Лізо, — тихо промовляю я, дивлячись у її очі. — Я люблю тебе. Ти найкраще, що трапилося в моєму житті.

Вона посміхається та ніжно цілує мене.

— Я теж тебе кохаю, Андрію. Дякую, що ти завжди поряд.

Відчинивши двері, я пропускаю свою дівчинку першою. Слідом заходжу сам і тільки зараз я дозволяю порочним фантазіям взяти з мене в полон. Я весь вечір намагався був для неї зразковим чоловіком, а тепер дозволю собі трохи урвати для себе.

По жвавому блиску в блакитних очах, я розумію, що й Ліза не проти. Можливо, цього моменту вона чекала навіть більше, ніж я?

Ліза повільно знімає з себе сукню, білизну… Розвертається та прямує до ліжка. Упирається колінами в матрац та нахиляється, даючи можливість побачити секс-іграшку.

— Дідько, смарагдовий… — виривається в мене. — Лізо, ти просто неймовірна!