Підкорена босом - Аманда Рід

Поки я їду, думки про майбутній вечір та розмову з Андрієм не покидають мене. Я розумію, що треба бути відвертою та з'ясувати всі подробиці. Час покаже, як усе складеться, але я готова до будь-яких відповідей.

Таксі приїжджає до супермаркету, і я виходжу, намагаючись зосередитись на буденних завданнях. Список покупок у телефоні нагадує мені про необхідність бути зібраною. Сьогодні все має пройти ідеально.

Заходячи до супермаркету, я швидко знаходжу потрібні продукти і прямую до каси. Черга рухається повільно, і я мимоволі починаю розмірковувати про те, як відбудеться зустріч із батьками та Андрієм. Чи зможе він зачарувати їх так само, як зачарував мене? Скоріше так ніж ні.

Залишивши супермаркет з повними пакетами, я знову викликаю таксі і прямую додому. Час підтискає, і я розумію, що треба поквапитися. Дорогою я перевіряю телефон — кілька повідомлень від Андрія, в яких він нагадує про час зустрічі та бажає успіху, питає як поводить себе малюк у животику.

Повернувшись додому, я швидко розкладаю продукти та починаю готуватися. Серце б'ється виказуючи хвилювання, але я намагаюся зберігати спокій. Час пролітає непомітно, і ось уже треба виходити.

Коли я приїжджаю до ресторану, батьки вже там, а Андрій зустрічає нас біля входу. Його посмішка та впевненість допомагають мені розслабитися. Ми сідаємо за стіл, і розмова починає протікати легко та невимушено.

Андрій розповідає про себе, про свою роботу та захоплення. Батьки уважно слухають, кивають та ставлять запитання. Я сиджу поруч, спостерігаючи за тим, як складається наша зустріч. Все йде краще, ніж я очікувала.

Однак думки про те, що сталося в офісі, все ще не дають мені спокою. Після вечері, коли батьки йдуть, я нарешті вирішую поговорити з Андрієм. Ми залишаємося наодинці, і я починаю:

— Андрію, мені треба поговорити з тобою про щось важливе.

Він дивиться на мене з цікавістю та легким занепокоєнням.

— Звісно, ​​що сталося?

Я роблю глибокий вдих і починаю розповідати про зустріч з Ганою, про те, що вона розповіла мені про Роберта, Тараса і Карина. Андрій уважно слухає, не перебиваючи.

— Чому ти не розповів мені про це раніше? — запитую я, коли закінчую.

Андрій зітхає та бере мою руку.

— Я не хотів тебе турбувати. Це було складне рішення, і я вважав, що так буде найкраще для всіх. Але я розумію, що мав бути чесним з тобою.

Я дивлюся йому у вічі і бачу щирість у його словах. Ми довго розмовляємо, обговорюючи все, що сталося, і приходимо до висновку, що чесність та відкритість є ключем до наших відносин.

Коли вечір закінчується, я відчуваю, що один важливий етап у нашому житті завершено. Ми стали ближчими один до одного і готові до нових викликів.

— Дякую, що був зі мною відвертим, — кажу я, обіймаючи його.

— І тобі дякую за розуміння, — відповідає Андрій, цілуючи мене в губи. — Я люблю тебе.

— Я теж люблю тебе, — шепочу я, відчуваючи, що всі тривоги залишилися позаду.

________________
Відкрию вам маленьку таємницю! Цю історію читає понад 600 прекрасних читачів, я навіть мріяти про таке не могла. Будь ласка підтримайте мене і підпишіться на мою сторінку, якщо вам подобаються мої книги. Моя Муза буде в захваті ♥️!

Час Андрію вже бігти за обручкою! Як думаєте?