Двійник - Тесс Геррітсен

— Тоді почнемо з підвалу, — сказала Мора. — Там і зараз достатньо темно.

Усі рушили до фургона по найрізноманітніший інвентар: фотоапарати, відеокамери, штативи, коробки із захисним спорядженням, аерозолі, дистильовану воду, сумку-холодильник «Іґлу» з хімікатами в пляшечках, електричні дроти та ліхтарі. Усе це криміналісти знесли вузькими сходами до підвалу — коли в ньому опинилося шість людей та інвентар, там раптово стало дуже тісно. Усього півгодини тому Мора дивилася на цю похмуру кімнату занепокоєно. Тепер, коли чоловіки заходилися спокійно й працьовито розставляти штативи й розкручувати дроти, вона втратила свою жаску владу над нею. «Це просто вологе каміння і втоптана земля, — подумала Мора. — Привидів тут немає».

— Про це нічого не скажу, — мовив Піт, перевертаючи свою бейсболку команди «Морські собаки» козирком назад. — Тут ґрунтова підлога, містить багато заліза. Підсвітитися може все. Важко буде розібратися.

— Мене більше цікавлять стіни, — відповіла Мора. — Розмазані плями, бризки. — Вона вказала на гранітний блок із залізним кільцем. — Почнемо з цієї.

— Спочатку треба зробити базове фото. Я зараз установлю штатив. Детективе Корсо, зможете прикласти рулетку до стіни, отам? Вона люмінесцентна, дасть нам базу для порівняння.

Мора глянула на Ріццолі.

— Ідіть нагору, Джейн. Будуть змішувати люмінол, не треба вам його вдихати.

— Я не знала, що він аж такий токсичний.

— Не варто ризикувати. Особливо у вашому стані.

— Ну, гаразд, — зітхнула вона й почала поволі підніматися сходами. — Але дуже не хочеться пропускати шоу.

Двері підвалу зачинилися за нею.

— Боже, їй ще не час у декрет? — запитав Єйтс.

— Має ще шість тижнів, — відповіла Мора.

Один з техніків засміявся.

— Як та жінка-коп із «Фарго»[20], га? Як така черевата може ганятися за порушниками?

З-за дверей заволала Ріццолі:

— Я, може, й черевата, та не глуха!

— Ще й озброєна, — додала Мора.

— Може, почнемо? — запропонував детектив Корсо.

— У тому ящику — окуляри та маски, — сказав Піт. — Розбирайте.

Корсо передав Морі респіратор та окуляри. Вона вдягнула їх і стала дивилася, як Піт почав відмірювати хімікати.

— Візьмемо розчин Вебера, — сказав він. — Він трохи чутливіший і, здається, безпечніший у використанні. Ця штука й без того подразнює шкіру та очі.

— Це все — готові розчини? — запитала Мора приглушеним через маску голосом.

— Так, ми їх тримаємо в холодильнику лабораторії. Усі три частини змішуються на місці з дистильованою водою. — Він закрутив пляшку, енергійно струсонув. — Хтось носить контактні лінзи?

— Я ношу, — відповів Єйтс.

— То краще відійдіть, детективе. На вас сильніше вплине, навіть в окулярах.

— Ні, я хочу подивитися.

— Тоді просто тримайтеся позаду, коли почнемо розпилювати.

Піт ще раз струсонув суміш, тоді перелив її в пляшку зі спреєм.

— Усе, ми готові. Тільки спочатку зроблю фото. Детективе, можете відійти від стіни?

Корсо відступив убік, Піт натиснув на дистанційний спуск. Спрацював спалах, камера зафіксувала загальний план стіни, яку вони збиралися оббризкати люмінолом.

— Тепер вимкнути світло? — запитала Мора.

— Хай Ґері спочатку займе позицію. Як стане темно, ми всі тут спотикатимемося. Тому хай кожен обере собі місце і стоїть там, гаразд? Рухається тільки Ґері.

Ґері пройшов до стіни, підняв пляшку з люмінолом. У масці та окулярах він скидався на дезінсектора, що націлився на особливо шкідливого таргана.

— Вимикайте, докторе Айлс.

Мора потягнулася до прожектора й вимкнула його, зануривши підвал у темряву.

— Бризкай, Ґері.

Вони почули сичання пульверизатора. У темряві раптово засяяли зеленкувато-сині цятки, схожі на зірки в нічному небі. Тоді проявилося примарне кільце, воно немов пливло в повітрі, у темряві. Залізне кільце.

— Це може бути й не кров, — завважив Піт. — Люмінол реагує на багато всякого. Іржа, метали. Відбілювальні розчини. Це кільце все одно засвітилося б, байдуже, чи є на ньому кров, чи немає. Ґері, можеш відійти, поки я зроблю знімок? Витримка сорок секунд, тож аніруш.

Коли нарешті клацнув спуск, Піт сказав:

— Світло, докторе Айлс.

Мора намацала в темряві вимикач. Коли стало світло, вона подивилася на кам’яну стіну.

— Що думаєте? — запитав Корсо.

Піт знизав плечима.

— Не надто вражаюче. Тут буде чимало помилкових реакцій. На всьому цьому камінні є ґрунт. Спробуємо інші стіни, але якщо не побачите відбитка руки або ж великої плями, розрізнити кров на цьому тлі буде важко.

Мора помітила, що Корсо дивиться на годинника. Обидва місцеві детективи довго їхали, і було зрозуміло, що він сумнівається — чи не марно це було.

— Продовжуймо, — сказала вона.

Піт пересунув штатив, сфокусувався на наступній стіні. Зробив знімок зі спалахом, тоді сказав:

— Світло.

І знову кімната занурилася в темряву.

Засичала пляшка зі спреєм. Магічним чином замерехтіли світлячками в темряві нові синьо-зелені плями, коли люмінол новими сяючими цятками вступив у реакацію з окисленими металами в камені. Ґері розпилив на стіну дугою ще порцію речовини, і з’явилися нові зірки, які він, проходячи повз стіну, перекривав, що скидалося на затемнення. Аж раптом пролунав гучний удар і силует кинуло вперед.

— Чорт.

— Усе гаразд, Ґері? — запитав Єйтс.

— Перечепився об щось. Певно, об сходи. Ні чорта не видно в цій… — Він замовк. Тоді пробуркотів: — Народ, а подивіться-но сюди.

Коли він відійшов, синьо-зелена калюжа впливла у поле їхнього зору, наче пляма ектоплазми.

— Що це, в дідька, таке? — спитав Корсо.

— Світло! — гукнув Піт.

Мора увімкнула лампу. Синьо-зелена калюжа зникла. На її місці лишилися самі тільки дерев’яні сходи до кухні.

— Це було ось на тій сходинці, — вказав Гері. — Коли я перечепився, її трохи забризкало спреєм.

— Я переставлю камеру. Тоді піднімися сходами вгору. Як думаєш, зможеш спуститися, якщо ми вимкнемо світло?

— Не знаю. Якщо йти повільно…

— І поливай сходинки, як будеш спускатися.

— Ні. Ні, я краще почну знизу й буду підніматися. Мені не подобається ідея задкувати вниз у повній темряві.

— Як тобі зручніше. — Спрацював спалах. — Так, Ґері, основний знімок я зробив. Починай, як будеш готовий.

— Так. Вимикайте світло, док.

Мора вимкнула прожектор.

І знову вони почули сичання пляшки, з якої тонким туманним шаром розбризкувався люмінол. На землі з’явилася синьо-зелена пляма, над нею —