(не) ідеальний чоловік - Катерина Орєхова

Все-таки керувати ІТ-компанією було легше, ніж ходити із дівчиною на шопінг. Але я терпів. І мовчав. Мовчав так довго, що Катя занепокоїлася і почала питати, що зі мною не так.

Я не знав, що їй відповісти. Ми були тільки у двох магазинах, все ще нічого не купили, я готовий був лізти на стіну, а Катя ставала тільки щасливішою. Її очі горіли радістю та передчуттям, вона забігала до нових магазинів у пошуках “ідеальної сукні”. Здається, моя дівчина любила шопінг.

— Роме, ти втомився, так? — вона закусила губу, явно нервуючи. — Зі мною просто вперше хтось крім Аліси пішов магазинами, Костя та Андрій зазвичай тікають ще до того, як я закінчу вимовляти слово “шопінг”.

Вона зітхнула, а я подумки дав собі потиличник.

— Давай просто погуляємо, а я завтра сама розберуся з сукнею та туфлями, — вона сама кивнула собі, впевнено взяла мене за руку і повела до виходу з торгового центру.

— Навіть не думай, — я запротестував, зупиняючись і притискаючи її до себе. — Ми йдемо магазинами. Я не заперечуватиму, що терпіти їх не можу, але я впораюся. А ти потім мені віддячиш...

Я трохи пограв бровами, викликаючи усмішку і зацікавлений погляд на обличчі дівчині.

— І як же я мушу тобі віддячити?

Притягнувши Катю ще ближче до себе і нахиляючись до її вуха, я прошепотів:

— Наприклад, ти погодишся поїхати зі мною на вихідні за місто. І ми два дні будемо там лише вдвох...

Катіне судомне зітхання, змусило мене прикрити очі, віддаючись своїм фантазіям. Я навіть не думав, що в мене така багата уява.

— За місто? — перепитала Катя, здається, зовсім відриваючись від реальності. І забираючи мене з собою, бо я вже не розумів, що ми стоїмо посеред торговельного центру та навколо нас натовп.

— Тільки вдвох…

Я не зміг утриматися і відразу притулився до Катіних губ. Ловлячи поцілунком її дихання, і переводячи легкий дотик у категорію 18+.

— Зовсім сором втратили! Серед білого дня!

Я обернувся, притискаючи до себе Катю і не даючи їй відсунутися від мене. Вона почервоніла, навіть її вуха забарвилися в м'який рожевий відтінок. Дівчина сховала обличчя у мене на грудях, явно намагаючись прикритися своїм довгим волоссям.

Поклавши руку крихітці на потилицю і злегка погладжуючи, я таки підняв голову і спробував знайти ту бабусю, яка посміла відірвати мене від дівчини. Моєму подиву не було меж, коли я зрозумів, що кричала ще цілком молода жінка. Я б не дав їй більш як сорок років. Вона мала непоганий вигляд у строгому діловому костюмі, з короткою стрижкою та на підборах.

— Не переживайте, жінко, — відповів я, навіть не намагаючись стримати сарказм. — Якщо перестанете бути таким стервом, то, можливо, і від вас якийсь чоловік втратить голову.

— Рома! — Катя обурилася, пхаючи мене ліктем убік, а я із задоволенням спостерігав, як жінка-бабка червоніє, а потім стає блідою, як крейда. Вона пирхнула і швидко пішла геть.

— Ходімо по магазинах, крихітко, — я зітхнув і взяв Катю за руку. — Швидше почнемо, швидше закінчимо.

Я сидів на дивані біля примірочної, а консультант з посмішкою на губах принесла мені каву. Вона певно відчула, що ми готові залишити тут круглу суму. Завжди дивувався цій здатності консультантів практично безпомилково вловлювати хто буду купувати, а хто ні.

Катюша зникла в примірочній з десятком суконь і я щойно побачив, як консультант принесла їй ще щонайменше десять. Я відкинувся на спинку дивана, приймаючи зручне положення і визнаючи, що наступну годину, а може й дві, я проведу саме в компанії м'якого, велюрового друга.

— Що думаєш, Рома?

Крихітка з'явилася переді мною в облягаючій червоній сукні до підлоги. Вона була настільки красива, що я розгубився і не міг відвести погляд від тендітних ключиць. Перевів погляд нижче і ледь чутно вилаявся - Катіні груди були підняті корсетом, який відкривав м'які округлості. Чорт, вона таки зведе мене з розуму!

— Ні, — рикнув я, схрещуючи ноги.

— Чому? — крихітка заплескала здивовано очима. — Тобі не подобається червоний?

— Просто ні, Кать, - зараз я був радий, що пішов з нею магазинами. Якби я завтра побачив її в такій сукні, то ні на який аукціон ми не пішли б. Зараз мене стримували тільки інші покупці в магазині та Катін невинний погляд. Невже вона і справді не здогадується яке враження справляє?

Наступні пів години я провів спостерігаючи як Катя змінює сукні. Одні були відвертіші, інші зовсім закриті. Перші я рішуче відкидав, намагаючись зберегти залишки розуму та самовладання. Від других здебільшого відмовлялася Катя.

— Ром...

Крихітка вкотре вийшла до мене. На ній була темно-зелена сукня з пишною спідницею. Груди були затягнуті в корсет, підкреслюючи лінію плечей. Від Каті неможливо було відірвати очей. Ідеальна.

— Роме, ти тільки не кажи одразу ні, — Катя, мабуть, по-своєму оцінила моє мовчання. — Воно досить закрите та довге, і мені воно дуже подобається… Я зрозуміла, чому тобі не сподобалося червоне та будь-яке інше, ти просто вибираєш найзакритішу сукню…

— Крихітко, ми візьмемо це, навіть не сумнівайся, я все ще не міг відірвати від неї погляд. — Ти дуже гарна, а я весь вечір відганятиму від тебе нав'язливих залицяльників. Я шалено ревнивий, щоб ти знала.