(не) ідеальний чоловік - Катерина Орєхова

П'ятниця була божевільною. Я склала список справ та погодинно його розписала, щоб все встигнути, але все одно запізнювалася.

Прибігла в салон на зачіску та макіяж, запізнившись на пів години, тому довелося відмовитися від складної зачіски та просто накрутити кінці волосся. Зараз я була рада своєму довгому волоссю, тому що навіть така проста зачіска виглядала приголомшливо.

У макіяжі вирішили зробити акцент на очах. Знаючи Рому, помада все одно довго не прожила б на моїх губах. Подивившись на себе в дзеркало, я залишилася дуже задоволеною результатом. На мене дивилася вродлива, доглянута молода дівчина. Все-таки є якась магія у професійному макіяжі та зачісці.

Може це було й безглуздо, але я сьогодні хотіла виглядати ідеально. На аукціоні буде Вероніка і мені хотілося гордо нести себе, знаючи що я нітрохи не гірша за неї. Десь у глибині душі, я розуміла, що просто ревную Рому до його минулих стосунків. Але як подумаю, що він з нею зустрічався, спав, а може, навіть і жив, так у мене руки стискаються в кулаки. І мозок відключається у цей момент. Ніколи не думала, що я настільки ревнива. Чомусь я дуже швидко звикла до Роми, повірила йому. І точно не готова його з кимось ділити. Він тільки мій.

Вже повертаючись із салону на таксі, я написала Ромі. Ми домовлялися, що він заїде за мною і ми поїдемо на захід разом.

Аукціон і справді обіцяв бути помпезним, судячи з тих афіш, які я бачила в інтернеті. Півночі сьогодні витратила на читання статей про сучасне мистецтво, яке я ніколи не любила. Але треба було вміти підтримати розмову. Головне, щоб тепер усі прочитані факти не перемішались у моїй голові.

“Я вже все зробила та їду додому. Ти впорався із сорочкою?”

Вчора Рома зізнався, що не вміє прасувати сорочки. Я сміялася з нього весь вечір, що залишився. Навіть зараз, на моїх губах, розпливлася посмішка.

"Навіть не сумнівайся, я знайшов жінку, яка мене врятувала."

"Мені варто ревнувати?" — у мене був грайливий настрій. Хотілося фліртувати та сміятися.

"Обов'язково", — відповів Рома, змусивши мене напружитися. Але тут від нього прилетіло таке повідомлення. — "Марина Іллівна любить прасувати мої сорочки, а ще мене ще періодично підгодовує."

"І скільки ж Марині Іллівни років?"

"Шістдесят два. Але коханню кожен вік підвладний!”

Я засміялася так голосно, що на мене озирнувся таксист. В його очах я прочитала думку про те, що він везе божевільну. Ну і добре.

“Я заїду о п'ятій. Встигнеш?”

Я подивилася на годинник, зараз чотири п'ятнадцять. Так, щільний графік нікуди не подівся, а я ще хотіла встигнути поїсти. Мабуть, уже не сьогодні.

Братів удома не було, тому я із чистою совістю включила музику на весь будинок і почала збиратися, підспівуючи улюбленим виконавцям. Голосу в мене не було, власне, як і слуху, тому співала я лише на самоті або коли вип'ю. Останнє зі мною траплялося рідко, тому я користувалася хвилинами проведеними наодинці з собою, відриваючись на повну.

Проблема виникла там, де на неї не чекали. Я не могла сама застебнути корсет сукні. Гачки тяглися вздовж спини та були дуже дрібними. Чому я про це раніше не подумала? У магазині мені допомагала продавець-консультант і їй вдалося впоратися з застібками легко і швидко. Я ж крутилася вже десять хвилин і змогла застебнути лише один гачок. Чорт!

— Здається, я вчасно, — за спиною пролунав хрипкий чоловічий голос, у якому я не одразу впізнала Рому.

Я різко повернулася і зіткнулася поглядом з потемнілими очима свого хлопця. Рома стояв, спираючись на двері плечем, і не відривав погляд від моєї фігури. Його очі затрималися на моїх грудях і чомусь на голих ногах, змушуючи пальці підігнутись, а подих збиватися.

Я не маленька дівчинка, розуміла, чого він хоче. Швидко облизнувши губи, що раптом стали сухими, я побачила як смикнувся кадик на Роминій шиї.

Він опустив погляд у підлогу, запускаючи руки в кишені штанів і трохи відтягуючи їх.

— Привіт, — вирішила я таки порушити паузу, що тривала. — Як ти увійшов?

— Двері були відчинені, — Рома трохи посміхнувся, все ще не відводячи погляду від підлоги. Я теж глянула вниз, намагаючись зрозуміти, що його там так привабило. Начебто все чисто, дивний він якийсь. — А ти, мабуть, прогулювала у школі уроки ОБЖ і не знаєш, що двері треба зачиняти на замок. Особливо коли в будинку самотня, дуже красива і практично гола дівчина.

Я здивовано заморгала, не знаючи що відповісти. Заперечувати, що я практично гола була нерозумним.

— Ти допоможеш мені з сукнею? — вирішувала змінити тему, повертаючись обличчям до дзеркала і спостерігаючи, як Рома легко відштовхнувся від дверей і попрямував до мене.

Він зайшов мені за спину і зосереджено почав застібати гачки знизу нагору, поки я притримувала сукню на грудях.

Картинка, яку я бачила в дзеркалі, мене лякала, бо я навіть не могла мріяти про те, що колись такий гарний, статний чоловік застібатиме мою сукню. Він періодично перекидав пасмо волосся мені на плече, але воно знову падало мені на спину, ніби заграючи з ним.

Без каблуків поряд з Ромою я здавалася зовсім маленькою, ледь діставала йому до плеча. І це давало мені якесь відчуття безпеки та надійності. Мені дуже хотілося почуватися маленькою дівчинкою.