Дитина від батька мого чоловіка - Олександра Багірова

Вже одне "неможливо" вона подолала. Свого часу навіть батько казав їй забути про Влада. Зосередити свою увагу на вільних чоловіках. Але Світлана, тільки-но побачивши майбутнього чоловіка у формі, вирішила – це її ідеальний супутник життя. Вона якраз приїхала до батька з Лондона, де закінчувала навчання.

Владислав служив у батька. Вони щойно повернулися з гарячої точки. Батько ще до кінця не оговтався від поранення і знаходився в інвалідному візку. Втім, він так і не одужав, на службу більше не повернувся. Владислав був молодший за її батька на сімнадцять років, підтягнутий, накачаний майор. Від нього віяло силою та владою. Світлана одразу збагнула – далеко піде. Із таким чоловіком нічого не страшно.

Те, що Влад уже давно був одружений, мав сина, її не турбувало. Це були лише перешкоди, і вона не сумнівалася – зламає все для досягнення своєї мети.

Дівчина не знала, що сталося між чоловіками під час останньої бойової операції, але вони неймовірно зблизилися. Владислав тепер став найбажанішим гостем у їхньому домі. А перед Світланою татко відчував докори совісті. Через часті поїздки, роботу, він дуже мало часу приділяв доньці. Майже весь час Світлана проводила у закритих приватних школах. А потім вирушила на навчання до Лондона. Матері вона не пам'ятала. І не хотіла пам'ятати. Навіщо сумувати за тією, що, не встигнувши народити Світлану, одразу вирушила в інший світ? Нещасний випадок обірвав життя її матері, і батько так до кінця днів і не оговтався. А вона мала дуже багато турбот, щоб думати про жінку, яку вона не знала.

Світлана хоч і була обділена увагою батька, не знала ні в чому відмови. Все було для неї. Але їй здавалося цього замало. Батько був надто чесним, надто правильним. А з його зв'язками та посадою давно міг озолотити доню. Але він цього не зробив. За що заслужив, як вважала Світлана, цілком справедливу зневагу.

Татко був сильно проти її одержимості Владом. Читав занудні лекції, намагався відвернути доньку з хибного шляху, як міг. Знайомив із своїми молодими колегами. А перед очима Світлани стояв Влад, демонічний погляд карих очей, ідеально окреслений пухкі губи, що додавали його суворому та холодному образу шарму. Вона мріяла цим чоловіком, а свої фантазії заповнювала з одноразовими шанувальниками, що завжди в великій кількости були під рукою.

Світлана йшла до своєї мети довгі п'ять років. Вона була юна і недосвідчена. Робила багато прорахунків. Не одразу вдалося усунути дружину. Багато зривалося, не давало потрібного результату. Світлана навчалася на своїх помилках, набиралася досвіду, відточувала кігтики, загострювала зубки та вигризала у долі своє щастя.

Навіть коли дружина об'єкта її зітхань не становила більше загрози, Влад все одно не йшов на зближення. Він був неприступний як брила льоду в океані. Занурився в роботу з головою, робив карколомну кар'єру, це ще за наявності величезної спадщини, що дісталася йому від батьків. Ось на ці незліченні багатства і планувала накласти свої кігтики Світлана. Звичайно, вона не розуміла, навіщо, маючи стільки грошей, Влад ризикував життям, віддав стільки років військовій службі, сам ліз під кулі. А з іншого боку, саме на його приховану силу вона й повелася. Справжній мужик із тугим гаманцем, з ним не зрівняється жоден із численних коханців Світлани.

Їхньому зближенню допоміг батько дівчини. На смертному одрі попросив друга за свою доцю. Здався. Не витримало любляче серце старого, піддався на вмовляння Світлани. Результат розмови перевершив усі її очікування. А татусь? Так, міг би ще пожити. Він не заважав Світлані. Але її ціль вимагала жертв. І вона не роздумуючи заплатила цю ціну.

Перші роки подружнього життя були для неї раєм. Саме так Світлана й уявляла своє життя. Чоловік став генералом, обіймав високу посаду. Пестив свою дружину. А вона купалась у його щедрості та розквітала.

Маленьку проблему – його сина від першого шлюбу Світлана швидко усунула. Розсваривши чоловіків у пух і порох. Молодий син був відправлений у іншу країну на навчання. І тепер її омріяному щастю нічого не загрожувало.

Перші хмари почали згущуватися два роки тому. Коли Влад уперше заговорив про дітей. Народжувати? Оте маленьке, що постійно верещить?! Псувати фігуру?! Волосся у жінки стало дибки. Ще чоловік делікатно натякнув, що вона не молодшає, і треба б поквапитися з спадкоємцем поки ще вік дозволяє.

Як він посмів! Говорити їй таке! Він повинен ноги цілувати і молитися на свою красуню дружину, а натомість Влад помітно відсторонився. Тепер вона відчувала від нього холод, і з кожним місяцем прірва росла. Особливо, коли місяць за місяцем він чув відмови.

Світлана його втрачала. Повільно, але впевнено. Їх, насправді, нічого не пов'язувало. Захоче розлучення, і все його не зупинити. Ось тоді клацаючи зубами, вона вирішила піти на огидний крок – завагітніти.

Вона була впевнена, що ніколи з власної волі не прирече себе на такі тортури. Але її щастя вимагало саме такої жертви. А потім цей лікар все зіпсував! Безпліддя! Коли їй терміново знадобилася дитина!

Проблему вдалося вирішити не одразу. Світлана не здавалася, вона терпляче йшла до мети. Якщо чогось сильно прагнеш, то життя рідко подає все на тарілочці, все треба виривати в бою.

Двері відчинилися, вириваючи жінку з роздумів. Вона підбігла до дзеркала, поправила і так ідеальну зачіску.

- Милий у мене для тебе така новина, дивись не звалися на підлогу, - сліпуче посміхнулася.

- Що ще сталося? - Влад явно не в дусі. Навіть не глянув на неї. Голос стомлений, роздратований.

- Я вагітна! У нас вийшло!