За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська
– Лише хочу задовольнити свою цікавість...
Хлопець затих, але все ж не витримав і вирішив привідкрити завісу.
– Я сильно образив свою матір, – Ессі нахмурилась, – і пообіцяв, що змінюсь.
– То це через те, вона тоді злягла?
– Так. На жаль. Але такого я більше собі не дозволю!
– І що ж ти такого зробив? Якщо не секрет...
– Секрет!
– Але ж ти сам хотів налагодити стосунки. Відкрийся, я тебе вислухаю і, якщо зможу, допоможу.
– Ти не допоможеш.
– А ти спробуй.
– Я тобі кажу, що тобі цього не варто знати! – хлопець почав виходити з себе і підвищив голос. Ессі образилась. Вона ж хотіла як краще.
– Я думала ти змінився, але то лише маска!
– Я просто так старався, аби налагодити ці стосунки, а ти хочеш, аби все стало ще гірше, ніж було до цього!
– Чого ти думаєш, що стане гірше? Ми ж родина і маємо підтримувати одне одного. А ти знову у собі закрився!
– Гаразд! – гаркнув він. – Але я попереджав.
Ессі ледь стримала переможну усмішку. Але їй треба було залишатись серйозною, поки він не передумав.
– Я якось знайшов листа, – Ессі ще не зрозуміла, про що він, – і заховав його. То був лист із вимогами про твій викуп. Мати випадково його знайшла, тому ми посварились.
Ессі стала, як вкопана.
– Ти знайшов листа з викупом? – голос став глухим. Її обличчя застигло, мов камінь.
– Так. Але я дуже жалкую, що хотів його знищити! Пробач, будь ласка!
– То ти тоді просто вирішив залишити мене там? Тебе, мабуть, не мучила думка про мій стан, про те, що мене можуть через це вбити? – усе, дівчина скипіла: – Тобі було байдуже! І знаєш що?! Не пробачаю! Після такого я не вірю, що ти міг так швидко змінитись! Такі жорстокі люди так просто від своїх принципів не відмовляться! Може ти просто вигадав кращий план, аби мене позбутись?! – тут її осяяло, вона просто не тямила себе від люті. – Може це ти вбив мого батька?!
– Що ти таке верзеш?! Я, звісно, був дурним, але ніколи не був убивцею! І твого батька я поважав, не дивлячись ні на що!
– Твої слова нічого не варті! Не підходь більше до мене НІКОЛИ! – вона гнівно пішла геть. Їй треба було освіжитись. Вона взяла ще келих вина і випила його залпом.
«Ненавиджу!», – промайнуло в її голівці.
Їй би зараз компанію з вірних друзів, але ті кудись зникли.
Ілюстрація до глави - сукня Ессі
