За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська

Дорога виявилась надзвичайно жахливою. Сніг замів усі шляхи, гілки дерев прогинались під вагою, ще секунди тому невагомих, сніжинок. Холод собачий.

Тридцять першого вони прибули до палацу, простояли в черзі з карет пів години і їх нарешті провели до їхніх покоїв. Палац мав сотні кімнат, тому місця вистачило всім особливо поважним гостям. Вони там могли відпочити і підготуватись до балу-маскараду. Цим і зайнялась Естеса.

Бал-маскарад влаштовувався якраз для того, аби зберегти анонімність деяких легковажних лордів та леді, і вони могли тут добряче розважитись і не втрапити в скандал.

Ессі допомогли одягти нову сукню, саме ту, яка припала їй до душі в Бартурі, зробили яскравий макіяж, що виблискував, як золото, при світлі сотень свічок. На очі вона одягла золоту маску – витвір мистецтва, зроблений руками талановитого ювеліра.

Тепер вона готова постати перед високоповажними лордами та леді. У двері постукали і всередину покоїв зайшли дві прекрасні дами у неймовірних дивакуватих яскравих вбраннях (саме такі полюбляла вдягати знать на великі бали). У коридорі крутився Рендар, який, мабуть, сьогодні розіб’є не одне серце.

Вони пройшли кількома коридорами, спустились на другий поверх до входу до бальної зали і перед ними відчинились двері у світ запальних танців, п’янких напоїв, вишуканих закусок та яскравих вбрань. Також це був світ зрадливих вилупків, продажних шльондр та власників «блакитної крові», що нічого не варті.