(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар

— Усе нормально? — звернувся до нього Слава, намагаючись позбутися вимушеного спілкування з однією знайомою.

— Підемо теж розімнемось, — Редді відкинув чубок назад, запрошуючи першу-ліпшу панянку позасмагати. Вибір припав на щось плоске в ультра-яскравій сукні та гладко прилизаним хвостом.

Ісаєв відмовився від пропозиції друга, мотивуючи тим, що є надто серйозною особистістю і вже виріс із того віку, коли можна було трясти стегнами.

Вікта помітила, як Фейт рухався, ледь обіймаючи свою супутницю, і це її зовсім не потішило. Ба більше, вона просто нерозумно сподівалася, що цей засранець покличе танцювати її, а не незрозумілу істоту невизначеної статі.

—  Навіть не думай дивитися в їхній бік, — сказала на вухо Хлоя, — Насолоджуйся свободою.

Вони продовжували танцювати, але принцеса не могла побороти себе і все одно кидала цікаві погляди на пару.

"Може, теж варто когось запросити?"

Вона озирнулася, але до пуття нічого не примітила.

— Фуух... я піду, зроблю кілька ковтків, — Вікта помахала на себе ручкою і попрямувала в бік бару.

Вона майже закотила очі від задоволення, втягуючи холодний коктейль через трубочку.

— Класний вечір, правда? — почула дівчина запитання і повернулася в бік голосу. Молодий хлопець, презентабельного вигляду з темними очима дивився на неї з посмішкою. У нього були каштанові кучері та ямочки на щоках.

"Яка приваблива милота..."

Алкоголь уже вирував у її крові разом з азартом і черговою образою на Редкліффа Фейта. Вікторії захотілося продемонструвати йому, що вона теж може ось так просто завести спілкування з кимось іншим. Ба більше, вона молода жінка, зрештою, і подобається чоловікам.

Повинна, принаймні.

— Я Олівер, — представився новий знайомий, підсаджуючись до неї ближче.

—  Вікторія, —  дівчина тепло відповіла йому.

"Молодець, дитинко!" — з посмішкою подумки похвалила Хлої подругу, помітивши, як та мило воркує з симпатичною кучерявкою. Вона ще танцювала, закушуючи нижню губу. Вона прекрасно бачила, який важкий погляд був у Редді на ту ж картину, а потім вирішила знайти Ісаєва. Але біля барної стійки його не було.

"Мабуть, насолоджується безкоштовним відсмоктуванням".

Їй не хотілося думати про нього, але думки все одно поверталися до поцілунку в саду. Вона зовсім не помітила високої тіні позаду себе. Сильні руки чоловіка злегка пройшлися по силуету тіла, зігріваючи своїм теплом. Дівчина трохи відкинула голову назад, насолоджуючись відчуттям нірвани всередині себе.

— У тебе занадто добре... виходить, — гарячий голос Слави обпік її праве вухо, а пальці міцно зафіксувалися на тонкій талії.

—  Ох!

Хлої сіпнулася від несподіванки, давши йому перевагу в керівництві процесом. Ісаєв м'яко розвернув її до себе обличчям.

— Я розраховую на приватний танець, — ліва долоня торкнулася її обличчя, пестячи витончене підборіддя.

— Думаю, у тебе тут достатньо охочих, — дівчина спіймала його руку і прибрала від себе, — А я роблю це тільки для свого задоволення, тож вибач, — вона хотіла попрямувати до Вікторії, помітивши, що новий знайомий пригощав її "забійним коктейлем" із трьох міцних складових.

"Здається, пиздець підкрався непомітно..."

Але впевнені лещата гарячих рук Слави не відпустили її.

— Вона вже доросла дівчинка і має сама навчитися розбиратися в людях, — його очі майже обпалювали її шкіру, — Тим паче, Ред поруч, а ти... — він знову нахилився до вуха Хлої, запускаючи п'ятірню в її волосся, — Залишишся зі мною, і тільки...