(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар

Вікторія Ертон із розпатланим після сну вогняним волоссям рішуче розплющила очі й уже хотіла за звичкою піднятися з ліжка, коли зрозуміла, що її обличчя торкається не подушки, а чиїхось грудей, де й спочивала до пробудження її голова. А найголовніше — хтось гаряче дихає просто в її волосся, і чути повільний стукіт чужого серцебиття. Несподівано в голові принцеси немов задзвенів дзвін.

Вікта голосно видихнула й обережно повернулася на інший бік, повільно відсторонюючись. Здається, вона навіть не вмивалася на ніч чи ні?

Дівчина помацала своє обличчя і все ще гладке, шовкове волосся.

"Треба частіше його випрямляти"

Долаючи важкість у голові, вона спробувала встати, так і не зрозумівши, чи не спить її "подушка". До неї смутно доходили події вчорашньої ночі, але ще більше турбувало те, що вона не знала, де перебувала зараз. Тіло, що сопіло поруч, трохи повернуло голову, і дівчина побачила обличчя Редкліффа Фейта.

"А ось це вже якийсь звездец!"

Першим, що зробила дівчина своїми тремтячими руками, так це перевірила на собі наявність трусиків. І коли чорне мереживо було знайдено на своєму місці, вона з полегшенням видихнула. Потім знову подивилася на сплячого хлопця, який вже два тижні не давав їй спокою у світі снів, причому парочка з них були дуже гарячого змісту!

Сплячий Редкліфф Фейт зовсім не був схожий на себе колишнього, суворого холодного чоловіка: його риси обличчя пом'якшилися, змінюючись умиротворенням. Під пильною увагою, яку чоловік відчув інтуїтивно, він знехотя розплющив очі й насупився, бачачи схвильовану й завмерлу кам'яною статуєю Вікту. Обережними рухами пальців вона збирала на грудях покривало, намагаючись прикритися.

— Ви вже прокинулися, ваша високість? — Редді трохи позіхнув і потягнувся, а куточок тонкого покривала спустився нижче, — Я був би не проти філіжанки чорної кави, — він з упевненим нахабством відкинув голову назад, напружуючи м'язи своїх грудей.

Вікторія дивилася на нього ошелешеним поглядом, проте швидко схаменулася, сильніше загортаючись у м'яку тканину.

— А ти не охренів? — обурилася.

— Я взагалі-то чекаю подяки, — він завів руки за спину, влаштовуючи перед нею наочну еротичну демонстрацію, — З огляду на те, в яке лайно ти знову примудрилася вляпатися, та ще й з алкоголем не ладнаєш.

— Це була всього лише маргарита з чортовою парасолькою і...

— Ага, а ще парочка вогняних стопарів, від яких тебе розвезло, як після самогону, ще й няньчитися потім із тобою довелося, — Фейт нарешті звернув на неї свій погляд.

Дівчина почала згадувати уривками минулу ніч і те, що саме цей засранець врятував її від того огидного хлопця.

— Значить ми... — її обличчя запалало рум'янцем.

— Ми що? — перепитав Редді, посміхаючись, м Я тільки переодягнув тебе і дав аспірин перед тим, як довести до ліжка.

— Тоді якого біса ти лежиш у ньому зі мною?! — піднявши одну брову, запитала Вікта. Чомусь їй було хвилююче від того, що він не скористався її становищем, хоча вона зовсім нічого не пам'ятає...

—  Якщо ти переживаєш за свою "напідпитку честь", то можу запевнити, я на озлоблене тіло, що ледве розмовляє, навіть не подивлюся. — Редді очікував від неї добірної лайки або спроб скоріше втекти, але замість цього дівчина вперто дивилася на нього.

— Я так не думаю, — промовила Вікта тихим, серйозним голосом. Ковдра впала до її ніг, а сама дівчина наблизилася до чоловіка. Тонкі пальчики торкнулися плечей Редкліффа, а права ніжка ковзнула по його напруженій промежині. Весь цей час вони не відривали очей одне від одного. — Тим паче... це... — вона сильніше натиснула коліном на те, що було прямим доказом його ранкового, збудженого стану. — Спростовує твої слова повністю.

Вікторія здивувалася своїй власній безсоромності й зухвалості. Вона хотіла подражнити, спровокувати свого рятівника, і гучні удари її серця це підтверджували...

Хижа посмішка моментально зійшла з обличчя Редді. Він дуже швидко окинув пильним поглядом дівчину, що опинилася поверх нього. Не гаючи часу на роздуми і помітивши ледь помітний блиск тріумфу в зелених очах чортівки, Фейт згрупувався і завдав несподіваного удару. Міцні руки обхопили Вікту за талію і дуже швидко перевернули.

—  Ах! — тільки й встигла видихнути вона, опинившись на його місці.

—  Здумала гратися зі мною, відьмо? — тихо пригрозив Редді, обдаючи її обличчя своїм диханням.

Він навис над нею в напруженій позі, занурюючи в потемнілу блакить своїх очей...

Редді був схожий на звіра, готового до стрибка на свою жертву, проте Вікторія зовсім не злякалася цього. Вона точно знала, що цей чоловік не заподіє їй шкоди, але його зовнішня самовпевненість і незворушність дико дратували і проявити свій жіночий вплив їй хотілося зараз як ніколи.

— Я всього лише констатую факт... Редкліфф, — вона обережно поклала долоні на його теплі груди, під якими відчувалося гучне биття його серця. Він сіпнувся від цього, лагідного дотику, трохи відсторонюючись назад.