(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар

— Лягай і не здумай видавати сторонніх звуків, — Він швидко роздягнувся, про себе дивуючись, що його зовсім не злить, що він зараз нянька для цієї ходячої катастрофи.

Редді накрив себе ковдрою, чекаючи, коли ж вона здолає свою твердолобість і, нарешті, ляже поруч із ним спати.

— Сподіваюся, мене не розбудить твоє п'яне хропіння, — хлопець повернувся на бік, демонструючи їй лінії своєї підкачаної спини.

У відповідь Вікта злісно запихтіла, але вже за кілька секунд мовчки опустила свою голівку на подушку, а Редді подумав, що спати з жінкою, яка стане твоєю рано чи пізно... але точно стане, треба в обнімку.

Редді не знав, що про теплі обійми думала і сама Вікторія, загортаючись сильніше в м'яку ковдру, але гордість не дозволяла їй позбутися страхів і повідомити йому про це.

Однак після пережитих потрясінь і надто яскравих подій ночі, її вмить зморило в рятівний сон. Вікта трохи заворушилися, інтуїтивно притискаючись ближче до джерела тепла. Редді розплющив втомлені очі, відчуваючи глибоке сопіння позаду себе, а також прохолоду її шкіри на своїх стегнах. Він зі смішком усміхнувся, обережно розвертаючись обличчям до сплячої. Сильна чоловіча рука присунула її тіло, обіймаючи в районі лопаток.

— Ось тепер точно спати... — тихо пробурмотів він із позіханням і підняв голову вгору для зручності. Їхні ноги самі по собі переплелися, хоча вранці вони навряд чи залишаться в цій же позі. Фейт знову із самовдоволенням подумав, який "обурливий" ранок на нього чекатиме, а ще чергові її яскраво-червоні щічки, але посміхнутися так і не встиг, провалюючись у глибокий сон.