(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар
Чоловік середнього зросту з сивиною в рудому волоссі та попелясто-білих рукавичках. Він про щось розмовляв із молодшим представником роду Буршьє. Старшим сином Лорда Бурш'є, Річардом.
— Зачекай мене тут, але далеко не йди, — Вікта звернулася до подруги, не помітивши спрямованих на неї очей Редді, який продовжував стояти в натовпі зі Славою.
А ще він, на своє розчарування, побачив тут того, з ким узагалі більше не хотів зустрічатися.
Його батько був без своєї пасії, але примудрився обмовитися привітаннями з самою леді Аланіс.
"Хріновий лицемір..."
— Дивись, дірку не пропали, — з усмішкою буркнув його російський друг, помітивши, куди був спрямований надто лютий погляд Фейта.
— Усе нормально, просто ці павичі дико дратують... — відмахнувся різко Редді, випиваючи залпом келих вина.
— Раз так не подобається, то запроси її сам на танець, — Слава трохи підняв свої плечі, підказуючи приятелеві вихід із ситуації, що склалася.
Хлої тим часом дивилася вслід подрузі. Ось уже в кого була незавидна доля. Вона трохи похитала головою в жалю.
"Благо, я не є родичкою цих блакитно-кровних педантів..."
Дівчина спритно перехопила в офіціанта келих з ігристим вином і зробила один великий ковток.
— Яка краса... — зовсім поруч пролунав хрипкий голос.
Міс Грін різко обернулася, оглядаючи чоловіка років п'ятдесяти. У нього були сильно виражені залисини біля скронь і акуратно стрижена борода, яку явно підфарбовували фарбою. Усе в його зовнішності навіювало чітку відразу, навіть надто яскрава, червона хустка замість метелика мала вульгарний вигляд. Він підняв келих, підійшовши ближче на кілька кроків. Вузькі, темні очі відверто оглянули блондинку.
— Здається маленька квіточка занудьгувала? — він явно звертався до Хлої, ігноруючи всі умовності й такт.
Як на зло, поруч не було нікого зі знайомих, а решта гостей перебували надто далеко.
— Ви мене сплутали з кимось зі своїх... приятельок, — суворим тоном відповіла дівчина, допиваючи алкоголь, — Вибачте... — вона хотіла розвернутися й відійти вбік, але спітнілі пальці міцно вхопилися за її долоню.
— Не так швидко, солоденька, — чоловік недбало хмикнув, цілуючи її руку занадто мокрим поцілунком. - Інакше я запрошу сюди охорону, щоб спровадити тебе звідси, — з погрозою прошепотів він.
Завдяки чистій випадковості або з волі фортуни, що посміхнулася, Хлої знаходить поглядом двох закоренілих дружків. Фейт дивився в бік танцюючої пари, принцеси та її потенційного нареченого. Леді Аланіс теж стояла поруч і грайливо підморгнула доньці в німій підтримці.
Хлоя швидко вирвала долоню з неприємних обіймів.
— Чудово, а ви тоді поясніть моєму хлопцю свої наміри, — Грубо викарбувала міс Ґрін.
Яка муха її вкусила, невідомо, але поки цей фривольний олух перетравлював почуте, Хлої дзвінко цокаючи шпильками вирушила в бік Ісаєва.
— Любий, нарешті! — голосніше проворкувала дівчина, погладивши руку хлопця дражливим жестом, — Я так злякалася, що ти не прийдеш...
З піднятих брів Слави було зрозуміло, в якому охрінілому стані він перебував.
— Е-е... ти, здається, щось переплутала, — втрутився Редді, підозріло подивившись на неї.
Хлої знала, що той увалень ще спостерігав за нею, тому з благанням в очах звернулася до Ісаєва.
— Просто відведи мене звідси, прошу, — Тихо прошепотіла дівчина, відчуваючи тривогу.
Очі Слави встигли одразу відзначити причину такої поведінки дівчини.
— Дій, — коротко промовив В'ячеслав Редді, а сам трохи обійняв Хлое за талію, відводячи із залу, — Звісно, люба, вибач, що залишив тебе одну...
Пара якраз проходила повз літнього чоловіка, який вже займався пошуком нової жертви, але продовжував кидати швидкі й косі погляди в їхній бік.
Вони прямували в бік саду з фонтанами і міні-парком, де розташовувалися затишні лавки і були встановлені невеликі ліхтарі. Прохід був зовсім непомітним і був праворуч від головного входу в урочистий зал.
— Ого... — захоплено вигукнула Хлої, роздивляючись буйство яскравих квітів і акуратно підстрижену зелень.
— Як тобі довелося нарватися на головного збоченця Британського двору? — обережно запитав Ісаєв, продовжуючи утримувати дівчину за талію.
— Сама не знаю, — Хлоя поморщилася, згадуючи неприємний дотик до своєї долоні, — Але цей виродок добряче налякав мене, погрожуючи покликати охорону, — вона зупинилася і подивилася хлопцю в обличчя, — Ти знаєш його?
— Майже всі його знають, — серйозним тоном відповів Слава, — Блазень, балагур і любитель молоденьких, але завдяки чину лорда його поки не можуть позбутися.