Дитина від батька мого чоловіка - Олександра Багірова

- Ілоно, до тебе друг! – урочисто промовляє дружина. І стільки радості у голосі.

- Льошка! Аааа! - голубонька обертається, на губах з'являється широка посмішка. Обіймає цього... його пику мені ніколи не забути... і тепер він у моєму домі... - Як ти дізнався, що я тут?! Ааа ... Як я скучила!

Льоша… друг дитинства… коханець… Я бачив їхні промовисті фото разом. І зараз знову мало не повівся як дурень. Так і не згаслі почуття, затьмарили правду, вона не тільки вбила нашу дитину, вона ще й зраджувала мені. Руки стискаються в кулаки від люті. Все ж таки вона брехлива погань, наставляла роги мені, а тепер... виходить... і моєму синові...