Дитина від батька мого чоловіка - Олександра Багірова

- Добре... добре, - намагається обійняти. Шарахаюся як від прокаженої. Зараз я не можу контролювати емоції. Надто сильно Ілона розбурхала старі рани. - Ти ще переконаєшся, що я мала рацію! - стискає губи.

Чомусь останні її слова звучать як прокляття. Мороз пробігає вздовж хребта. Явно старію, раз подібна маячня спадає на думку.