Інтерв’ю з колоритним дідом - Андрій Степанович Крижанівський

Пал Палич вдавив клавіш селектора й видав команду в приймальню:

— Гнати всіх поганою мітлою! Ап-чхи!

Чхалося... Дужі вітри останньої чверті електронно-космічного віку таки надибали шпари у дерматиновій герметизації кабінету Пал Палича — вузького керівника широкого профілю.

— Ап-чхи!

Знову чхнув — на правду! — Пал Палич. Чхати він хотів! Та вже далеко не на все. Ще вдавалося залізною рукою у замшевій рукавичці приборкувати локальні смерчі типу «компетентність», «мікроклімат», «прогнозування» й тому подібні інтелігентські витребеньки. Номенклатура виробів, якість, договірні поставки? Вмів, вмів Пал Палич тихою сапою провести дредноут валу й крізь ці рифи

прогресу. Ах, вал! На його гребені не раз підіймався до вершин Пал Палич. Але відкочувався і дев’ятий вал на хвилерізах комп’ютерних підрахунків, полишаючи на мілині непродуктивні скелети гладких китів-звітів.

— Ап-чхи!

Ех, які рапорти складав колись Пал Палич! Поеми екстазу! В світлі, дусі, русі й на часі! І плив німб-флюгер над мідною лисиною Пал Палича — невмирущого кадрового бронтозавтра. Звичайно, ляскало, звичайно, блискало... Заклубочувався перистий ореол в кучові, а кучові — в грозові хмари. Вибухав очисний розряд. Та Пал Палич, мов неопалима купина, відводив блискавки на потрійний живопліт власноручно зрощених кадрів-«йєсменів». Приймали удар віддані дуби з розгалуженим кореневищем старих зв’язків, перекидали ватру на ліанове нетрище спеців з еластичними спинами, а останні іскри згасали в дрижаках середньої осикової ланки. І виходив у грозових відсвітах монументальний Пал Палич, сіяв навсебіч догани, брав зі стелі підвищені зобов’язання, вишукував приховані від держави резерви, розкидав умовні проценти... Дайош останні декади й штурмові години!

— Ап-чхи!

Якраз на світанні сон дурний привидівся Пал Паличу. Тестом його мордували.

— Ваш фах?

— Керівник.

— Це покликання. А фах?

— Безпорочно забезпечую...

— Пригадайте фах. Може, ви були вчителем, може, конструктором...

— Бе-бе... Був... Е-е... Заочником був!

— Заочником чого?

— Бе-бе... Забув...

— Не хвилюйтеся. Бачите, вийшла диспропорція. На одного виконавця припадає півтора розпорядника. От і розбираємося, хто що може...

— Можу довідку нагору й вказівку вниз!

— І все?

— Доповідь можу!

— Полишмо балаканину західним парламентам... Урок геометрії школярам дасте?

— Нє...

— Гайку виточити можете?

— Нє...

— А відштампувати?

— Нє...

— Доменний жолоб вирихтуєте?

— Боже збав!

— Шибку вставите?

— Нікак нєт!

— Автоматичну лінію сконструюєте?

— Сію секунду дам команду СКБ!

— А самі?

— Проконтролюю, розжену, доповім!

— Ясно! Марш на курси!

— Підвищення кваліфікації?!

— Контролерів для палаців перших шлюбів...

Зрозуміло, після такої чортівні Пал Палич встав з лівої ноги і не міг взяти себе в руки. А ще родинні неприємності. Влаштував недавно сімейно-виробничий банкет з нагоди перевиконання недовиконання.

Пал Палич наш Наполеон,

Він наробив би і в ООН! —

виголосив віршований тост маг-штовхач Аугустопсовченко. Звичайно, про ООН він трохи... того... загнув, бо Пал Палич володів лише материною та матірною мовами, але було приємно.

— Цей твій неліквідний штовхач має хоч якусь освіту? — поцікавилася дружина, прибираючи стіл. То була третя половина Пал Палича — дві попередні згоріли від ентузіазму, активно впрягаючись до командного воза.

Третя в його парафію не лізла, служила в якійсь легковажній установі — чи Пресфото чи Телефільм — і пускала шпильки.

— Має чи не має, а чорта з-під землі дістане,— буркнув Пал Палич.

— То міг би знати, як Наполеон закінчив.

— Це символічно, мовляв, за Пал Паличем у вогонь і воду...

— І загуркочеш ти зі своїми блюдолизами під мідні труби! — каркнула дружина прокурорським голосом.

— Слухаюсь! — вихопилося у Пал Палича. й одразу гарикнулося: — Мовчать!

— Два слова — і словесний портрет готовий! —не злякалася дружина.— Нагорі — вуж, внизу — крук.

— Гнати тебе поганою мітлою!

— Свою мітлу не прогав, Пашо! Загородився дурнями, ще дурнішими за себе. На такому тлі, звичайно, і корова керівником виглядає. Колись це був хід конем, а нині — примітив. Дилетанти твого рівня давно оточили себе талантами. Господи! Запросив би до себе аналітиків, та дав би їм простір, та навчився б посміхатися, та лишив би собі прогнозування та зв’язки з суміжниками, і вимер би на банкетах, не заважаючи справі, зі славою народного менеджера. Для початку хоча б соціолога запросив, щоб знати, звідки перший камінь тебе торохне...

Клята баба! Сварка сваркою, але втримав таки Пал Палич у черепушці варіант з соціологом. Другий тиждень лазить по об’єктах джинсовий шмендрик-кандидатик, анкетує, диктофонує, винюхує соціологію для Пал Палича.

— Ап-чхи!

Д-р-р... д-р-р... хря... хря...— озвався селектор.

Тицьнув клавіш:

— Гнати всіх поганою мітлою!

— Соціолог хуліганить,— рюмсала секретарка,— рветься до вас...

— А! Запускай!

— З привітом, Пал Палич! — сказав соціолог.

— Всі ви з привітом! Доповідай, соціологія...

— Ось картки з попередніми тезами...

— Давай! У тебе все?

— Раджу підключити комплексну групу: економістів, техекспертів, психологів.

— Обійдемося без нахлібників. Шарлатанів розплодилося — футурологи, ергономіки, екологи, АСУстенти, етики, естетики, паразитики... Тьху! Хіромантія якась.

— Я пішов.

— Гуляй і не чхай... Ап-чхи!

Д-р-р.. д-р-р... хря-хря... д-р-р...

Штрикнув клавіш:

— Гнати всіх поганою мітлою!

— Ой-йой-йой-йой...— заквиліла секретарка, і під ту мерихлюндію перед очі Пал Палича представ Дехто: сивий, коректний, стрункий і з прапорцем на лацкані.

— Доброго здоров’я! Кого гнати будемо, Пал Палич?

— Я вибачаюсь...— став струнко Пал Палич.

— Сідайте, сідайте...

— Я вибачаюсь...— сів струнко Пал Палич.

— Нерви? — і собі підсів до столу Дехто,—Текучка заїдає?

— Заїдає! — вхопився за рятівний круг побілілий Пал Палич. Машинально намацав соціологічні картки і розгорнув їх, як козирі.—Доповідаю: веду соціологічний пошук!

— Молодця! От не чекав! Дозвольте проглянути?

— Прошу! Попередні тези...

— Цікаво... «Штурмівщина, примітивний технічний рівень». Самокритично. Далі... «Модернізація на папері. Відсутність комплексного плану на перспективу. Авторитарний стиль керівництва». Так! Далі... «Попередні висновки на основі анонімного опитування». Чому анонімного? Ага, ось примітка — «критиконебезпечна ситуація».

Так! Далі... «Параграф перший: гнати директора поганою мітлою». Гм... Не зовсім наукове формулювання. А втім, я його тут чув, мабуть, чули й інші... Що ж, Пал Палич, наші висновки повністю збігаються з вашим соціологічним дослідженням. Отже — здавайте портфель.

...Певне, її били перший раз у житті. Бо верещала дружина Пал Палича на весь мікрорайон. Верещала, але відгавкувалась:

— І-гі-гі-ой! Мужлан вульгаріс! І-гі-гі-ай! Вульгарний тип!

— Я...