Інтерв’ю з колоритним дідом - Андрій Степанович Крижанівський
Двоє, видублені вітрами й сонцем, зайшли до бару субтропічного пансіонату «Колгоспник».
«Селяни»,—визначив бармен. Але нічим свого подиву не виказав.
Гості вперлися па почесні місця за стойкою. Якраз навпроти бармена.
— Добре сідало,— сказав русявий, вмощуючись на гвинтовому сидінні.
— Ти схожий на орла, дорогий,— схвалив чорнявий.
— Може, на курку?
— Як мінімум, на бойового кочета, дорогий.
— Ти втішив мене, Іраклію,—сказав русявий.
— Твоя втіха — моя втіха, Остапе,— відповів чорнявий.
— Закусимо, Іраклію?
— Ти читаєш мої думки, Остапе.
— Поруч з пансіонатом функціонує їдальня,— повідомив бармен.
— Я поважаю їдальні, що функціонують,— сказав Остап.
— Чудова їдальня! — сказав Іраклій.
— Особливо мухи,— сказав Остап.
— Чудові мухи! — підтримав Іраклій.
— І черга.
— Чудова черга!
— Як на елеваторі,— сказав Остап.
— На елеваторі менша,—заявив Іраклій.
— Там і мухи менші,— сказав Остап.
— Там не мухи, а якісь ліліпути,— погодився Іраклій.
— Інша річ — в їдальні.
— Ніякого порівняння, дорогий!
— Ви з нашого пансіонату? — поцікавився бармен.
— Ти з нашого пансіонату, Остапе? — спитав чорнявий.
— Так само, як і ти, Іраклію,— відповів русявий.
— Ми з нашого пансіонату,— повідомив бармена чорнявий.
— Хіба ми не схожі на завсідників «Колгоспника»? — спитав русявий.
— Серпень — не сезон для селян,— ухильно відповів бармен.
— Кому потрібний цей серпень? — підтримав Іраклій.
— Море як парне молоко,— сказав Остап.
— А сонце мов щойно спечений лаваш,— продовжив Іраклій.
— Моє тіло проситься в лютий,— сказав Остап.
— Грудень теж має свої принади, дорогий.
— Тільки лютий! — затявся Остап.
— У лютому фрукти,— згадав Іраклій.
— Навіть сухофрукти,— сказав Остап.
— Саме їх я мав на думці, дорогий.
— А лютневі дощі?
— Чудові дощі!
— Вони назавжди залишаться у моєму серці!
— І в попереку, дорогий.
— Чудовий сезон!
— Сезон для селян.
— Все чудове — селянам!
— Що будемо? — перебив бармен.
— Що будемо? —• повернувся Остап до Іраклія.
— Що будемо? — повернувся Іраклій до бармена.
— Коньяк і шампанське,— повідомив бармен.— Портвейну нема.
— Нема портвейну, Остапе!
— Портвейн є в їдальні,— підказав бармен.
— Чудова їдальня! — сказав чорнявий.
— Чудові мухи,— сказав русявий.
— Чудовий портвейн! Чому ти зневажаєш портвейн, Остапе?
— Люди кажуть, що коньяк корисніший, друже.
— Вір людям, Остапе!
— Я вірю їм, Іраклію!
— Правда, дорогий?
— Свята правда, друже.
— Ти віриш, що я теж їм вірю, Остапе?
— Я вірю тобі, як собі, Іраклію.
— Добре вірити людям! Візьмемо коньяк.
— І шампанське.
— Як? Хіба я не замовив шампанське?
— Ти замовив, але подумки, друже.
— Бармен має вгадувати думки клієнтів! — заявив чорнявий.
— Якщо він справжній бармен,—уточнив русявий. Бармен позеленів.
— Важко вивчитися на справжнього бармена, Остапе!
— Важко, але вивчаються, Іраклію.
— Вивчаються робити коньяк з портвейну та горілки.
— Приємно чути.
— Але не пити.
Бармен зашарівся.
— Коньяк і шампанське,— замовив чорнявий.
•— Чи не забагато? — спитав бармен.
— Ми візьмемо ще,— заспокоїв русявий.
— Між іншим,— зауважив бармен, розкорковуючи пляшки,— наша професія за навантаженням прирівнюється до металургів.
— Жаль барменів,— сказав русявий.
— Жаль до сліз! — схлипнув чорнявий.
— Допоможемо людині? — спитав Остап.
— Влаштуй, влаштуй його на мартен, дорогий! — попросив Іраклій.
— Я влаштую його на конвертор.
— Влаштуй, влаштуй його на конвертор, він з дитинства марив конверторами!
— Я використаю свої парламентські зв’язки,— сказав
Остап.— Де телефон?
— Не треба,— зблід бармен.
— Жаль,— зітхнув русявий.
— Жаль до сліз чорну металургію! — схлипнув чорнявий.
Бармен одсунувся у темний закуток.
Мов дзвони вдарили келихи.
— Твоє здоров’я, Остапе!
— Твоє здоров’я, Іраклію!
— Не забувай стару дорогу і старих друзів!
— Будь квітучий, як весна, багатий, як земля, здоровий, як вода!
— За Миргород!
— За Сурамі!
— Гамарджос!
— Будьмо!
Поступово дійшли до Владивостока.
— Тут тихо,— схвалив русявий.
— Післяобідній час,— пояснив бармен.
— Сієста,—додав чорнявий.
— Зараз прийдуть,— сказав бармен.— У вечірніх туалетах.
— У тебе е вечірній туалет, Остапе?
— Є. Він же ранковий і полуденний. Нужником зветься.
— Я не про ті туалети,— зашарівся бармен.
— Ми бережемо вечірні туалети,— повідомив чорнявий.
— Ми люди дипломатичного протоколу,— сказав русявий.
— Дипломатичний протокол вимагає вечірню каву, Остапе!
— Ти читаєш мої дипломатичні думки, Іраклію!
— Спочатку розплатіться,— заявив бармен.
— Ти завжди роплачуєшся, Остапе?
— Це наріжний принцип мого існування,— сказав русявий, видобуваючи солідну асигнацію.
— Наші кредо збігаються,—сказав чорнявий, простягаючи купюру ідентичного достоїнства.
— Прошу на місця для почесних гостей! — розцвів бармен.
— Почесні гості ніколи не розплачуються,— зауважив Остап.
— Я теж помітив таку тенденцію,— підтримав Іраклій.
Тим часом бар пансіонату «Колгоспник» олюднів. Переважали глибокі декольте, час від часу спалахували діаманти чистої води, але траплялися і джинси з символами маловідомих артілей.
— Землелюбці,— сказав Іраклій.
— Хлібодари,— сказав Остап.
Стойку атакувала акселерована отара. Верховодили емоційна юнка та довготелесий обормот, облагороджений прищами.
— Якісь зайди вперлися на наші місця! — пищала юнка.
— Піджаки! — висловився обормот.
— Чортили! — шуміла отара.
— Наша зміна,— зазначив русявий.
— Юні колгоспники,— розчулився чорнявий.
— Ці дітки нам насіють, Іраклію!
— І головне — нажнуть, Остапе!
— Оголена пищалка, напевне, доярка! — показав русявий на емоційну юнку.
— А юний прищ, напевне, технік штучного запліднення — показав чорнявий на довготелесого обормота.
— Ви знаєте, хто мій папа?! — зойкнув прищ.—Він вам покаже!
— І мій папа вам покаже! — пищала пищалка.
— Як думаєш, Остапе, чий папа вище?
— Гадаю, папа папиного синка вище, Іраклію.
— Чому так думаєш, Остапе?
— Бо пищалка, хоч і нахабна, але красива, і навряд чи упадала б біля юного прища, якби її папа був вище.
— В цьому є резон, Остапе.
— Ви багато собі дозволяєте! — галасувала акселерована отара.
— Дай діткам соку! — наказав чорнявий барменові.
— Вони п’ють інше,— зауважив бармен.
— Вони п’ють соки! — наполягав чорнявий.
— Наші соки,— додав русявий.
Акселерована отара випарилася.
—
