Інтерв’ю з колоритним дідом - Андрій Степанович Крижанівський

Нептуневич, інженер-соціолог, 45 років.

Жук, інженер по кадрах, 55 років.

Яєчко, інженер з промислової естетики, 40 років.

Інчук, інженер-стиліст, 40 років.

Мері, інженер з виробничої гімнастики, ЗО років.

Вустя, інженер-бухгалтер, ЗО років.

Пахучий, інженер-діловод, 22 роки (за сценою).

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Карпо Карпович, технік з нової техніки, 60 років.

Денис Дідровський, інженер-винахідник, ЗО років(за сценою).

Мар’яна Безвідповідальна, інженер-конструктор, 25 років (за сценою).

Інженер-кур’єр, 60 років.

Кіберик, робот третього покоління.

Ряд дослідницьких установ впродовж років не мають реальних результатів впровадження науково-технічних розробок у виробництво.

КАРТИНА ПЕРША

Наші дні. Контора впровадження винаходів та НОПу. Вивіска: СТОП (з розшифровкою по вертикалях — Спеціалізоване Тимчасове Об’єднання Прогресу). Електронний годинник (постійно показує 12.55). Плакат: «Любиш прогресивку — люби прогрес». Діаграма: вгорі «НОП» і зигзаг, внизу «ВИНАХОДИ» і зигзаг. Світла зала, сучасне умеблювання, кілька креслярських дощок. Ліворуч і праворуч дві кімнати-перегородки. Посередині, в залі, за одним столом спить естет Яєчко, за другим, з калькуляторами, в’яже бухгалтер Вустя. Ліворуч чаклує з паяльником над приладами технік Карпо Карпович. Праворуч — стіл головного економіста Базлая. Біля столу — робот. Базлай у товаристві соціолога Нептуневича, стиліста Інчука, кадровика Жука розглядає якісь креслення. Лунає телефонний дзвінок. Ніхто не звертає уваги. Трубку бере робот.

Робот (в трубку.) Вас уважно слухають. Перепрошую, всі експерти на об’єктах. Подзвоніть у четвер. Спасибі наперед. (Кладе трубку).

Базлай (вивчає креслення). Оце калька!

Нептуневич. Працював уночі, шановний.

Базлай. Вчіться, колеги!

Жук. Ну, вражий сину! І тут об’їхав, обскакав! Але й наше не пропаде.

Базлай. Почнемо, колеги. Без зволікань. Ніщо не поверне згаяний час.

Усі хутко пришпилюють кальку до столу. Базлай віртуозно тасує колоду, кидає карти партнерам.

Жук. Не буду дивиться — нехай козириться.

Інчук. Вдівітєльно не йдьотъ карта.

Нептуневич. Я — манюпусінький пас.

Інчук. Обратно теж.

Жук. От свояки, от хитруни! Візьму, альма-матері вашій трясця!

Грають. Репліки: «Просто чирва», «Раз», «Пас», «Сам» і тому подібне. В залу влітає підстрибом струнка, спортивна Мері в джинсах.

Мері (до Вусті). Слухай нюанс. Причепився іноземець. Біля «Інтуристу». Ледь до загсу не затяг!

Вустя (опасиста, але в міні-міні). Аякже! Діждешся! Був у мене один...

Мері. Іноземець?

Вустя. Я не така. Наш! Теж ледь не затяг...

Мері. До загсу?

Вустя. Ага, розігнався! В очерет...

Мері. Пікантно!

Вустя. У них одне на умі...

Мері. Що з Яєчком? Летаргічний сон?

Вустя. Закуняв, гультіпака.

Мері (танцює навкруг Яєчка, приспівує).

Яєчко прокидається, стає на коліно.

Яєчко (співає). Стан твій ніжний, профспілковий... Ти — веселка моя чарівна...

Мері. Це освідчення?

Яєчко. М-м... М-може бути...

Вустя . Божествено! На колінах!

Яєчко. Мері! Я втілю твої форми у заводський димар. Ото буде промислова естетика!

Мері. Пошляк!

Вустя. Що плетеш, одоробло?

Яєчко намагається обхопити ноги Мері і падає долілиць.

Мері. Ай! Рятуйте!

Вустя. Ра-та-туйте!

Чоловіки вибігають у залу. З’являється також інженер-кур’єр з відповідним написом на пов’язці, увесь у галунах. На нього вантажать Яєчка, підтримують, виносять. Повертаються без кур’єра і Яєчка.

Базлай. Доспівалися! Колеги, прошу на місця. Поскільки шеф відбув до президії свята перелітних птахів, а потім засідатиме на раді з координації узгоджень, беру керівництво на себе. Пропоную без гнилого лібералізму: розчехвостити занепадника в хвіст і в гриву!

Нептуневич. Справді... Безпрецедентний інцидент. Але нащо з плеча? Давайте ладком. Може, мікроінфаркт? Або стрес? Або... е-е... інша... е-е... радість? Чи не спливав від Яєчка певний... е-е... аромат? Ось питання питань.

Жук. Наша Марусина, чи то пак — Мері Мусіївна, (киває на Мері) квоктала у коридорі, що від кума пашіло маслом кропу і чимось таким, що збудило в її уяві голографію шкарпеток.

Карпо Карпович. Ну, Яєчко! Ну, естет! Мабуть, ковтав зранку масло кропу, щоб не тхнуло перегаром...

Базлай. Що за вислови! Ви ж за посадою інтелігентна людина. Працюєте в науковій, так би мовити кузні... Стосовно ж масла кропу, то є більш прогресивний метод: чашечка подвійної чорної кави зранку — і ніби знову на світ народився. Університетська звичка!

Нептуневич. В порядку обговорення, шановний! Дозволю собі контраргумент: останні дослідження Масачусетського технологічного інституту свідчать, що кава лише закріплює певні... е-е... пахощі. Моє кредо: тільки цитрусові! Лимон або грейпфрут а ля натюрель.

Жук. І не кажіть, свояки, і не балакайте, голуби мої сизі, про всі оті університети та закордони! Зранку і поготів, коли пече від перевжитку... тобто, від пережитку минулого,— гаряченького треба! Борщу зо два полумиски вм’яти, картопельки з м’ясцем півказана вперезати — і ніякий дідько лисий вас не вхопить і не поплутає. У моєму селі, приміром, наш городський обід — то, вважайте, поганенька закуска. Отож у дядьків спини, як ночви, шиї, хоч обіддя гни, а в сажу, коли не мотоцикл, то кабаняка, як глобальна ракета, і ніхто ніколи не падає, навіть на храм. Ну, коли вже закрутить, як грішника на пательні, то гранчака зо два можна ляснути. Свого... Без сплошної хімії, під оселедець. А кава, лимон, грип-фрукт — то від лукавого, то від загряничної темноти, що проникає...

Інчук. А єслі гаряче не йдьоть?

Жук. Розсол, куме милий, розсол, на щастя, не перевівся на матінці Землі. Розсол не те що від пере... бору, від раку допомагає. Наші пращури пили, і про рак сном-духом не відали!

Інчук. Пиво з раком — ето харашо.

Базлай. Зранку? Це нокаут. Стосовно до ситуації з Яєчком, пиво, а також шампанське, дають реакцію перманентної дії. І тоді працівник втрачений для суспільства мінімум на людино-день.

Нептуневич. Що й сталося з колегою Яєчком, який не схрумав уранці лимона...

Мері. Фі... Пам’ятаю... Божевільна кримська ніч... Перші промені... Заграва над морем... Заграва у грудях... І смаглявий принц простягає кришталевий наперсток французького нектару — коньяку «Камю».

Вустя. Божествено! Можна й м’ятний лікер... Аби принц був!

Входить кур’єр.

Кур’єр. Як не дасте ставку старшого інженера, переведуся в цирк або до філософів!

Нептуневич. Чому такий песимізм, шановний?

Кур’єр. Тягнув Яєчка волоком до місця проживання.

Всі. Як волоком?!

Кур’єр. А так. По причині нетранспортабельності.

Базлай. А пояснення?

Кур’єр. І ніяких пояснень вони не дали. Мимрили, що вчора ви гуртом приливали премію.

Базлай. Це був акт згуртування нашого молодого колективу!

Кур’єр. А після акту вони стріли знайомого дитячого письменника...

Карпо Карпович. Тоді — амба!

Інчук. Тут Яєчко і дійшов агопея.

Нептуневич. Апогея.

Базлай. А ранком він чим... той... лікувався?

Кур’єр. Вони не доповіли. Вони трохи поспівали і