Моя в борг - Джулія Ромуш

Підіймаюся до кімнати, де залишила телефон. Де Нолан, чорт його побрав би! Виходить, у нас нічого не змінилося? Робота як і була, так і залишилася важливішою за мене?!

Стискаю телефон у руці до тріску, а потім заплющую очі та видихаю. Ні, так не можна. Я злюся зовсім на іншу людину, а злість хочу зганяти на нареченому.

Вдих-видих. Ще раз і ще. Я роблю це доти, доки хоч трохи не заспокоююсь. І лише після цього знімаю блокування з екрана. Бачу два пропущені від нареченого та одне повідомлення.

"Вже виїхав, буду за годину"

Перевіряю, коли він відправив повідомлення. Пройшло вже понад сорок хвилин, отже, Нолан повинен уже під'їжджати.

Ще п'ять хвилин тому мене відвідували думки про те, щоб виїхати. Я чудово розумію, що краще не створювати проблем і поїхати, поки цей Аарон не викинув щось новеньке. І раніше я обов'язково це зробила б. Але зараз… Усередині все кричить від протесту. Це мої друзі! Моя компанія! Це він гість тут і повинен поводитися тихіше за воду і нижче трави. І якщо хтось і повинен звідси виїхати, то точно не я.

Вже хочу зателефонувати Нолану, і запитати, як довго йому ще їхати, як чую звук, що означає, що ворота будинку відчиняються. Підходжу до вікна та мої губи моментально розтягуються в посмішці. На територію будинку заїжджає машина мого нареченого. Відкинувши телефон, я поспішаю у двір. Настрій миттєво досягає верхніх позначок. Це вперше, коли ми разом з нареченим будемо на такій вечірці.

- Дивись, і справді приїхав, - Джейн жартівливо мене піддягає, коли я проходжу повз неї. Я знаю, що вона не вірила і, швидше за все, ще й з Емі посперечалася, приїде Нолан чи ні.

- Привіт, дитинко, - Нолан виходить з машини й ледве встигає мене підхопити, коли я до нього підлітаю. Я одразу втискаюся у його губи поцілунком. Не знаю, що це зі мною. Але захотілося зробити саме так. Намагаюся не думати, що це через те, що на плечі я відчуваю поколювання, а це означає, що псих за мною спостерігає. Невже я так сильно хочу показати, що в мене є хлопець?

- Ти так довго їхав, - видаю у відповідь, як тільки поцілунок закінчується.

- Мені потрібно було вирішити одну справу, - Нолан примружується і дивиться в мої очі, - твій батько дуже просив. Але я зробив все дуже швидко, і вже тут.

Я лише киваю у відповідь, здається, він спеціально говорить про те, що затримався через мого батька. Щоб знизити ступінь мого невдоволення, і в нього це виходить.

- А я бачу тут не така вже й тухла вечірка, - Нолан дивиться за моє плече і криво усміхається.

- Ти про що?

- Як сюди потрапив Бакер молодший? - Варто Нолану це сказати, як я відразу відчуваю роздратування.

- Приїхав з кимось, напевно, - знизую плечима і спеціально не повертаюся. Я й так відчуваю, що він дивиться на мене. Ну ось чим я заслужила таку увагу з його боку? 

Коли поколювання на плечі стає набагато відчутнішим, я відразу випрямляюся як струна. Якого біса?!

- Не думав тут зустріти знайомих, - Аарон проходить повз мене і прямує до Нолана. Хлопці тиснуть руки, а я нетямуще за всім цим спостерігаю. Вони знайомі?

- Аналогічно, - Нолан сміється, - яким вітром тебе сюди занесло, друже?

- Подруга запросила, - з горла виривається смішок. А Мінді знає, що вона просто подруга?

- Таша, дитинко, - Нолан раптом переводить на мене погляд і підходить ближче. Притискає мене до себе так, що я буквально втискаюся у його торс. Мій купальник все ще мокрий і від цього футболка нареченого намокає. Зазвичай таке його дратує, але зараз він ніби спеціально так тісно мене притискає до себе, - познайомся, це Аарон Бакер. Мій добрий знайомий.

Напружуюсь кожною клітиною, тому що в цей момент Бакер теж на мене дивиться. В його очах я бачу страшний блиск. Здається, вся ця ситуація напружує тільки мене. Бо псих навпаки веселиться.

- З Ташею ми вже знайомі, - Бакер кривить губи в усмішці, схиляє голову на бік, - я б сказав надто близько знайомі.

Відчуваю, як напружується Нолан, слова психа йому точно не подобаються. А мене вже вкотре за сьогодні починають шарпати думки про те, що я вже десь чула його голос. Я достеменно знала цього хлопця раніше. Чула його голос. От тільки звідки... Надворі спекотно, а мене раптом кидає в дикий холод. А якщо... У пам'яті знову спливає той вечір. Той клятий вечір, коли моє життя перевернулося з ніг на голову. Ні, цього не може бути. Маячня. Справжнісінька маячня. Але внутрішній голос наполегливо стверджує "а що, якщо це він?"

***

Стискаю в руці келих з коктейлем, який таки зробила собі сама, і спостерігаю за тим, як Нолан влаштував заплив у басейні. Мені здається, що коктейль допомагає трохи затуманити думки у моїй голові. І зараз мене це цілком влаштовує. Все ж таки краще, ніж думати про те, які шанси, що хлопцем, якого я сплутала з нареченим у чортовому клубі, може виявитися Аарон.

Надворі починає темніти, а без сонця стає прохолодно перебувати у мокрому купальнику. Озираюся на всі боки, знаходжу свій рушник і вирішую зайти в душову, яка знаходиться з боку вулиці. Трохи зігрітися та чистою піднятися до кімнати.

Підходжу до басейну, сідаю. Нолан мене помічає та підпливає ближче.

- Я піду в душ, трохи замерзла, - нахиляюсь трохи нижче до нареченого.

- Добре, я ще трохи поплаваю і приєднаюся до тебе. - Нолан підтягується на руках і цілує мене в губи, я відразу задоволено посміхаюся.

Підіймаюся на ноги і йду у бік душової. Озираюся при цьому на всі боки. Вже близько години я не відчувала печіння на шкірі. А це означає, що за мною ніхто не спостерігав. Цікаво, псих уже поїхав? Або він просто зайнятий справами куди цікавіше? Адже Мінді так само ніде немає. Цілком можливо, що вони усамітнилися і... Струснувши волоссям, викидаю всі ці думки з голови. Яка мені справа до нього? Нехай займається чим завгодно, аби мені не заважав і не діставав.

Заходжу в душову, двері не зачиняю, бо Нолан невдовзі приєднається. Та й біля басейну вже нікого не лишилося, всі перемістилися до будинку та продовжують там вечірку.