Пристрасть спотворює все - Юлія Міхаліна

Він цілував наполегливо, поглинаючи й зминаючи дівочі вуста під собою. Цілував так, ніби від цього поцілунку залежало їхнє життя. Зупинка або уповільнення – смерті подібне.

Одинцова, бувши давно не дівчинкою, усвідомлювала, що такі сильні почуття пізнавала мало не вперше в житті. Розтріпавши рукою чоловіче волосся, іншою по-господарськи досліджувала м'язи на його грудях та спині. Вона ледве стримала стогін задоволення, коли Олег, злегка прикусивши її язик, потягнув на себе. Хвиля невгамовного бажання і пристрасті струмовим розрядом пройшлася по тілу. Як би банально не звучало, але вперше в житті пізнавала справжнє значення висловлювання про метеликів унизу живота. Не найвдаліше порівняння, але там справді, утворюючи гарячу грудку, розливалося тепло, підстьобуючи сильніше до нових і нових дій.

Шалена пульсація у скронях закладала вуха. Поцілунок ставав схожим на тортури, а  Олег усе цілував та цілував. До знемоги. До безтями. До нестачі кисню. Рита давно перестала стежити за перебігом його рук. Здавалося, ці долоні, ніжно пестячи розпалену шкіру, були одночасно скрізь, викликаючи тремтіння та тисячі мурах.

Ось чоловік дбайливо занурився у волосся, перебираючи пасмо за пасмом. Ось рука знову спустилася до шиї. Ось легенько, ледве відчутно, стиснув груди. Спустився до талії, провів долонею нижче, до стегна, обережно піднімаючи тканину короткої сукні...

Божевілля, переживати яке Маргарита готова була вічно. Парадокс, вона задихалася від його поцілунків, а коли чоловік, відсторонившись, пересунувся губами до шиї, задихалася без них.

– Олеже… – вчепившись тремтячими руками в сорочку, хрипко покликала. Відкинувши голову назад, прогнулась під умілими та наполегливими ласками.

– Маленька, я вже не зможу зупинитися... – ковзаючи губами по шиї до ключиці та назад, пробурмотів, – І не проси.

– Який ти бовдур, Чернишевський, – заклично потершись об Олега, фиркнула Маргарита, – Думаєш, якби я не хотіла, то довела тебе до такого стану?

– Якось ти вже спровокувала, заздалегідь знаючи, що я зупинюся, – двома пальцями спускаючи бретельку сукні з плечей, помітив чоловік.

– Якось я провокувала, заздалегідь готуючись до будь-якого результату, – намагаючись розстебнути маленькі ґудзички на його сорочці, – Може, тільки й чекала, щоб не зупинявся?

– Навряд чи ти була готова до таких відкриттів, – бубонів, спускаючи другу бретельку. Іншою рукою розстібав змійку сукні на спині, прикушуючи мочку вуха, – А я хотів, щоб ти прийшла не доводити щось мені чи собі. Щоб ти справді цього хотіла.

– Вважай, сьогодні це сталося, – пробираючись долонькою до оголеної шкіри, потерлася носом об його шию, провела відкритими вустами по грудях, – Бо дуже хочу тебе...

– Повтори, – застигши, вхопив за підборіддя, змушуючи глянути на себе.

– Я не знаю, хто ти для мене, – стискаючи волосся чоловіка на потилиці, простогнала, – Але, чорт забирай, Чернишевський, я хочу тебе! Прямо тут і зараз.

Разом з легкою усмішкою, що торкнула губи Олега, відчула, як рука на спині піднялася. Тонка атласна сукня, плавно окреслюючи кожен міліметр шкіри, зіслизнула вниз, падаючи на підлогу та залишаючи Риту в одній білизні.

Секунда і блаженний погляд чоловіка пройшовся по її тілу з голови до ніг.

– Я мріяв зняти його з тебе ще в бутіку.

– Чому не зняв? – глузливо перепитала.

Хмикнувши, Чернишевський спритно підхопив її на руки. Жадібно притискаючись до губ поцілунком, квапливо пройшов вглиб кімнати.

Вчепившись у чоловічу шию, Маргарита заплющила очі, насолоджуючись безпосередньою близькістю доки не зрозуміла, що її спина торкнулася прохолодного шовкового покривала, а Олег спробував відсунутися. Вони у спальні. На ліжку. Але цього разу не дозволить Чернишевському піти. Різко смикнула чоловіка за поли сорочки та змусила навалитися на себе. Ненаситно цілуючи, чіпко обхопила ногами за стегна, не дозволяючи відкотитись. Спритно досліджуючи пальцями прес, змусила перевернутись Олега на спину, опиняючись зверху. Розірвавши поцілунок, стала спускатися вустами нижче, покусуючи та обводячи язиком.

– Ох, Ритко, – гортанно простяг чоловік.

Намацавши застібку бюстгальтера, стягнув білизну, відкидаючи убік. Миттю перекидаючи дівчину назад на спину, підім'яв під себе, вивчаючи губами та пальцями ніжну шкіру.

– Так не чесно, – охнула Маргарита, відчуваючи, як чоловічі руки пробралися до грудей, захоплюючи в полон горошинку соска.

Поспішно діставшись долонькою до ширинки на штанах чоловіка, провела по повсталій плоті. Намацавши пряжку ременя, наважилася розстебнути. Від Олега пішла миттєва реакція. Ухилившись, перехопив руку. Заводячи за голову, прошипів біля вушка:

– Сьогодні я сам.

З вуст Рити готувався вирватися стогін обурення, але запобігаючи цьому, чоловік зайняв їх поцілунком, водночас пробираючись під трусики. Ай, чорт! Вона і так знемагала від нетерпіння, а Олег явно не мав наміру припиняти солодке катування. Його палець негайно ковзнув туди, де зосередилося бажання, розповсюджуючи жар по всьому тілу. Смикнувшись від блаженства, відчула, як до першого приєднався другий палець, разом підбираючи потрібний ритм.

Губи чоловіка, зриваючи її стогін, опускалися до шиї, грудей, живота... Окреслюючи незрозумілі контури навколо, зупиняючись біля ямки пупка... Потім ще нижче, продовжуючи шлях і не збираючись пригальмувати.