Пристрасть спотворює все - Юлія Міхаліна

– Усього лиш? – жмурячись, Чернишевський лукаво посміхнувся.

– Усього лиш? – скрушно підвівши погляд до стелі, передражнила Маргарита. – Це для тебе всього лиш! Якщо вважаєш, що екскурсійний маршрут достатньо лиш намітити, то ти дуже помиляєшся! Я маю намір досліджувати острів мрії вздовж та впоперек!

З докором зиркнувши на Олега, відвернулася, плануючи піти переодягтися, як раптом відчула чоловічі руки, що зімкнулись на її талії та потягли назад. 

– Гей, Чернишевський! – озирнувшись через плече, обурилася Одинцова. – Що ти роби?..

Вигук канув у небуття, коли приземлилася на коліна Олега, втиснувшись у груди. Зустрівшись з очима кольору ясного неба, зовсім забула, що мала намір донести йому.

– Ти впевнена, що хочеш сьогодні потрапити на екскурсію? – магнетично вивчаючи її очима, хрипко простягнув, поправляючи неслухняні світлі пасма Рити.

– Я завжди мріяла побувати в кожному куточку Сицилії, – затамувавши подих, пробурмотіла.

– Навіть якщо для цього доведеться штовхатися цілісінький спекотний день у переповненому десятками божевільних туристів автобусі? – припустив серйозно.

– Ми не будемо постійно сидіти в автобусі, – вагомо аргументувала дівчина. – Переправимося з одного пункту до іншого, решта часу на прогулянки.

– Ти права, – погодився, нахиляючись ближче. – Будемо по вуха в пилюці, лазити по забитих маршрутах і стояти в черзі, щоб сфотографуватися біля якоїсь пам'ятки. Зрештою, нічого не розгледівши, повернемося в готель, відбивши жагу до прогулянок до кінця відпустки. Як тобі перспектива? Все ще хочеш цієї екскурсії? – видихнув майже в губи.

– Так, – після описаних Олегом принад поїздки, була вже ні в чому не впевнена, – Напевно.

У голові майнула дивна думка, що зараз має єдине бажання – повторити вчорашній, несправедливо перерваний поцілунок. До біса будь-які екскурсії!

– Що ж... – витримавши паузу, Чернишевський, попри очікування, різко відсунувся. Розімкнувши обійми, поставив Маргариту перед собою і байдуже помітив: – Тоді одягайся. Інакше справді спізнимося.

– В якому сенсі? – приголомшена зміною настрою чоловіка, не відразу зрозуміла, про що мова. – Куди одягайся?

– На екскурсію, – втлумачив як нерозумній дитині, – Ти ж хотіла.

– А-а, – хапала повітря, мов риба, викинута на берег, – Так звісно, – відвернувшись, зробила кілька кроків від чоловіка, наостанок переконуючи: – Я зараз. Швидко.

– Іди-іди, – глянув на годинник, – У нас на все про все хвилин десять, не більше.

Кивнувши, Рита зникла у ванній. Відкривши кран, спрожогу бризнула в обличчя холодною водою. Що це було? Чернишевський її дражнить? Рівно, як вона учора дражнила його? Мстить? Грає? Сміється? Без різниці що! Йому будь-яка іпостась безперечно приносить задоволення!

Вчорашній день подарував дівчині масу відкриттів. До якогось моменту була впевнена, що готова до будь-чого, доки не отримала від Олега порцію сюрпризів, досить приємних, треба зазначити. Чоловікові таки вдалося здивувати її.

Начхати на справжню причину від'їзду з країни. Коли зрозуміла, що незабаром опиняться на давно і дбайливо плеканому в мріях острові, забула про все на світі. Готова була стрибати від щастя, обіймати цілий світ. Не контролюючи емоцій, дозволила собі розцілувати Чернишевського. Відкинула всі обмеження та власні наполегливі переконання, що Олег не більше ніж друг. Маргарита була щаслива й мала намір передати частинку щастя і йому.

Якоїсь миті перестала бачити межу між звичайною подякою і тяжінням. Поцілунок – найменше, що могла дати, та єдине на що здатна. Але поцілунок, який раптом став також необхідністю, як і повітря, що вдихається. Рита почала дихати Олегом, наповнюючись життям в його присутності. Чоловік занурив її до раю, з якого не хотілося вибиратися.

Потім прихід кумедного метрдотеля все зіпсував. Спочатку планувала гарненько настукати Чернишевському за ідею з вечерею. Та коли цей Чезаре розставляв страви на стіл, усвідомила, наскільки дбайливий Олег. Дівчина виявилася настільки голодною, що запросто проковтнула б слона. На жаль, чи щастя, слона поблизу не виявилося і довелося задовольнятися досить ситною та смачною італійською кухнею.

Проте Маргарита так і не зрозуміла, що не так зробила. Чернишевський просто втік у ванну, відмовившись від вечері. Можливо, виявилася надмірно настирливою у прагненні копнути минуле? Та хіба знала, що цим настільки зачепить його. Вирішила зачекати Олега на дивані, та далі чорна безодня. Ні що сталося далі, ні як потрапила на ліжко, не пам'ятала.

Прокинулася у спальні від настирливого телефонного дзвінка адміністратора готелю. З'ясувалося, чоловік учора розсудливо записав їх на екскурсію та попросив уранці нагадати про збір групи. Нагадали, називається! Ритка мало того, що ледве добудилася Чернишевського, так тепер вірогідно запізняться.

Приймаючи душ, дівчина зрозуміла, що навряд чи з усього багажу знайдеться щось слушне для тривалої поїздки в душному автобусі, як розповів Олег. Натягнувши халат, Маргарита вискочила з ванної, ледь не налетівши на чоловіка, що нетерпляче вимірював кроками кімнату. 

– Зібралася?.. – Чернишевський осікся, вражено оглядаючи її з ніг до голови.