Українська література » » Нічний адміністратор - Джон Ле Карре

Нічний адміністратор - Джон Ле Карре

---
Читаємо онлайн Нічний адміністратор - Джон Ле Карре
Це єдиний спосіб. Дай гроші не тим — і світ перевернеться догори дриґом. Ти працював у хороших готелях. Ти знаєш, що й до чого. Меґс, варення скисло. Уже забродило. Правда, Томасе?

— Навпаки, воно просто божественне, — твердо відповів Джонатан, підморгнувши Меґ.

Усі сміялися. Шеф був у настрої, як і Джонатан. Несподівано вони поводилися так, немов мали дуже багато спільного, включно з Джед. Золотисте мереживо обрамляло хмаринки, сонячне світло заливало літак. Вони отак могли б летіти в рай. Таббі сидів ззаду. Фріскі всівся спереду біля кабіни пілота, прикриваючи двері. Двоє Макданбі сиділи посередині салону і постукували по клавішах ноутбуків.

— Жінки ставлять надто багато запитань, правда, Меґс?

— Тільки не я, містере Роупер, ніколи.

— Меґс, пригадуєш ту мою хвойдочку. Мені шістнадцять, їй — тридцять, пам’ятаєш?

— Звісно, пам’ятаю, містере Роупер. Вона дала вам перший життєвий урок.

— Нерви, розумієш. Цнотливість. — Вони їли, сидячи пліч-о-пліч, і могли виливати душу, не ризикуючи дивитися один одному в вічі. — Не її. Моя. — Знову вибухнув сміх. — Не знав, як до неї підступитися, тому вдавав наївного студента. Вирішив, що у неї обов’язково мали бути якісь проблеми. «Бідненька, як ж ти докотилася до такого життя?» Думав, вона мені розповість, як її любого татка скосив рак, а мама накивала п’ятами з сантехніком, коли їхній донечці було лише дванадцять. Вона глянула на мене. Погляд цей був зовсім не привітний. «Як тебе звати?» — спитала вона. Маленький стаффордширський тер’єр. Широко-дупа. Метр з кепкою. «Я Діккі», — сказав я. «А тепер, Діккі, послухай мене, — сказала вона. — Ти можеш трахнути моє тіло і це коштуватиме тобі п’ятачок. Але ти не можеш тра-хати мені мозок, бо це приватна територія». Ніколи не забував цих слів, правда, Меґс? Чудова жінка! Треба було з нею одружитися. Не з Меґс. З тією хвойдою. — Його плече знову тернулося об Джонатанове. — Хочеш знати, як воно працює?

— Якщо це не державна таємниця.

— Операція «фіговий листок». Ти фіговий листок. Підставна особа. Солом’яне опудало, як називають це німці. Але іронія в тому, що ти навіть не солом’яний. Тебе взагалі не існує. Тим краще. Дерек Томас, підприємець, займається морськими перевезеннями торговельних вантажів, звичайний хлопець, проворний, представницький, розважливий. Хороша репутація у торговельному світі, ніяких скелетів у шафі, позитивні відгуки. Це Діккі і Дерек. Може, ми вже й співпрацювали раніше. Це нікого не стосується, крім нас. Я йду до клоунів — брокерів, спекулянтів, поступливих банків — і кажу: «Маю для вас толкового хлопця. Геніальний план, швидкий прибуток, потрібна підтримка, але про це нічичирк. Трактори, турбіни, деталі до машин, мінерали, земля, всяка всячина. Я вам пізніше його представлю, якщо будете добре поводитися. Він молодий, має зв’язки, не питайте де, дуже винахідливий, підкований у політиці, запанібрата з потрібними людьми, така можливість випадає раз на життя. Не хочу, щоб ви її проґавили. Подвоїмо ваші гроші через чотири місяці максимум. Ви купуватимете папір. Якщо паперу ви не хочете — не марнуйте мій час. Я маю на увазі неіменні облігації, жодних прізвищ, жодних репетицій, жодних зв’язків з іншими фірмами, навіть з моєю. Це ще одна угода, яка базується на довірі до Діккі. Я беру участь, але мене нема. Компанія створюється на території, де не потрібно вести бухгалтерію, ніякого стосунку до Британії, не наша колонія, зовсім чужа заморока. Коли справу зроблено, компанія перестає торгувати, згортає всю діяльність, закриває всі рахунки, і арівідерчі. Дуже тісне коло, якомога менше народу, без дурних запитань, погоджуйся або вимітайся. Хочете бути у цьому тісному колі?» Ну як поки, нормально?

— І вони вам вірять?

Роупер засміявся.

— Неправильне запитання. Чи спрацює ця схема? Чи купляться на неї їхні клієнти? Чи припадеш ти їм до вподоби? Чи твоє миле обличчя буде на обкладинці каталогу? Правильно зіграй свою роль, і відповідь на кожне питання буде «так».

— Ви хочете сказати, що існує каталог?

Роупер знову розреготався.

— Гірший клятої жінки, оцей хлопака! — задоволено сказав він Меґ, коли та доливала їм кави. — Чому? Чому? Чому? Як? Де? Коли?

— Я ніколи такого не роблю, містере Роупер, — суворо сказала Меґ.

— Так, Меґс, ти й справді ніколи. Ти хороший солдат.

— Містере Роупер, ви знову гладите мене по задниці.

— Вибач, Меґс, мені, мабуть, здалося, що я вдома. — І, звертаючись до Джонатана: — Ні, немає ніякого каталогу. Це просто метафора. До того часу, як ми надрукуємо каталог, якщо нам хоч трохи поталанить, компанії вже не буде.

Роупер знову взявся проводити інструктаж, а Джонатан слухав його і відповідав з кокона своїх роздумів, що були зовсім про інше. Він думав про Джед та її образ в його уяві був настільки живим, що навіть дивувало, як Роупер, який сидів зовсім поруч, не вловив якоїсь телепатичної підозри про них. Він відчував її руки на своєму обличчі, коли вона розглядала його, і задумувався, що ж вона там бачила. Він згадував настанови Берра і Рука у Лондоні і, слухаючи, як Роупер розхвалює молодого енергійного керівника Томаса, зрозумів, що вкотре піддався на маніпуляції. Він почув, як Роупер сказав, що Ленгборн вирушив раніше, щоб розчистити дорогу, і у Джонатана промайнула думка, може, зараз вдалий час попередити його, що Керолайн зраджує інтересам справи за його спиною, а відтак заслужити ще більше Роуперової довіри. Потім він вирішив, що шеф і так уже про це знав: інакше як Джед могла б закидати йому стільки гріхів? Він розмірковував знову і знову над тим, що було для нього незбагненною таємницею, — над Роуперо-вим розумінням понять добра і зла, і він згадав слова Софі про те, що найгірша людина на землі — мораліст, який завойовував авторитет у власних очах, нехтуючи своїми же переконаннями. «Він знищує, він заробляє мільйони, а відтак вважає себе божеством», — розлючено і спантеличено говорила вона йому.

— Апо, звісно, тебе впізнає, — говорив Роупер. — Того хлопчину, з яким ми познайомилися на Кристалі, — він ще колись працював у «Майстерсі», — друга Діккі. Не бачу тут жодної проблеми. У будь-якому разі, Апо по той бік.

Джонатан рвучко повернувся до нього, так ніби Роупер про щось йому нагадав.

— Власне, я хотів запитати, а хто по той бік? Тобто продавати це, звісно, чудово, але хто покупець?

Роупер удавано закричав від болю.

— Меґс, оце кадр нам

Відгуки про книгу Нічний адміністратор - Джон Ле Карре (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: