Пожежник - Джо Хілл
— Лишилися ми з тобою вдвох, маленький, — промовила вона. Втім, так було вже довгі місяці.
10
Тієї ночі, вперше за довгі місяці, їй знову наснився чоловік. Уві сні перед нею постали Джейкоб та «фрейтлайнер»; світло фар наближалося до неї; двигун ревів, виказуючи, здавалося, більшу ненависть, ніж на це був здатен навіть людський голос.
Але тепер Джейкоб був у кабіні не сам.
Уві сні — дивина та й годі! — поряд з ним їхав Нельсон Гайнріх.
11
За чотири дні після того, як Гарпер заховала телефон туди, де він більше її не турбуватиме, Майклові Ліндквісту випало вартувати в лазареті. Він прийшов до неї одразу ж, як почалося його чергування.
— Мем? — сказав він, просунувши обличчя між шторкою та дверною рамою, чим нагадав Гарпер Жабеня Керміта, яке нервово поглядає на публіку, що зібралася дивитися шоу[122]. — Можу я з вами про щось поговорити?
— Звісно, — кивнула Гарпер. — Навіть без попереднього запису. Приймаю з будь-яким медстрахуванням.
Майкл сів до неї на розкладачку, і вона засмикнула блідо-зелену шторку, задля приватності відгородившись від Ніка. Їй стало цікаво, чи хлопець розпитуватиме її про контрацептиви.
Натомість він дістав з кишені аркуш паперу і простягнув їй.
— Мені здалося, що вам краще прочитати це без сторонніх очей. Ніколи не знаєш, коли нагряне містер Патчетт, щоб перевірити, чи всі хлопці й дівчата чемно поводяться.
Розгорнувши записку, Гарпер взялася читати.
Люба міс Вілловз,
Те, що сталося з вами тієї ночі в лісі, — цілком і повністю моя провина. Я могла будь-коли це зупинити, але не стала. Я не очікую, що ви мені пробачите, але сподіваюся, що одного дня зможу знову здобути вашу повагу чи принаймні вашу довіру. Я би попросила у вас вибачення особисто, та останнім часом я всіх довкола дратую, тож сиджу під арештом у гуртожитку і змушена звернутися до вас саме таким чином. Вибачте, міс Вілловз. Я не хотіла, щоб ви постраждали. Я не хотіла, щоб бодай хтось постраждав. Я ще та гівнючка.
Якщо я можу вам чимось допомогти, лише скажіть Майку. Я, попри все, хочу загладити провину перед вами. Ви заслуговуєте всього найкращого. І ще одне: дякую за те, що ви стали за сумісництвом виконувати обов’язки універсальної мами для мого брата. Ви йому рідніша, ніж я сама. Будь ласка, скажіть йому, що я постійно думаю про нього й дуже сумую. Принагідно цьомніть від мене дідуся.
Будь ласочка, будь ласочка, будь ласочка, будьте обережні.
З вірою, що знову колись стану вам другом,
Еллі
Майкл сидів, склавши долоні й затиснувши їх між колін. Вигляд у нього був хворобливий, і одна нога смикалася безперестанку.
— Дякую, що приніс листа. Я знаю, що за доставку таємних послань ти міг вскочити в серйозну халепу.
— Пусте, — знизав він плечима.
— А от і ні, — Гарпер почувалася чарівно, вільною, немов десятилітнє дівча, у якого щойно розпочалися літні канікули. Еллі вона вже пробачила геть усе. То була її невід’ємна здатність — пробачати швидко й легко, почуваючись якнайкраще. Але потім вона знову пробігла очима лист. І спохмурніла. — Чому це вона під арештом у гуртожитку?
Очі Майкла розширилися від подиву, надавши йому кумедного вигляду. З усіх, кого знала Гарпер, цей хлопець найгірше контролював власну міміку.
— А ви не в курсі? Ні. Ні, звісно ж, не в курсі. Ви майже не виходите з лазарету. Тієї ночі, коли ви пограбували швидку, Еллі пішла до Пожежника, щоб розповісти про все, що відбувається. Це через неї він дізнався, що треба послати Фенікса, щоб усі повернулися цілі й неушкоджені. Відтоді на Еллі звалилася лавина лайна. Керол усунула її з Пильнувальників і змусила ходити з каменем цілих три дні. З погляду Керол, Еллі виступила проти неї і виставила в поганому світлі. Тож тепер їй дозволено полишати гуртожиток лише для того, щоб виконувати обов’язки на кухні й відвідувати службу. І вона більше не сяє, коли всі ми співаємо! Стоїть собі осторонь, похиливши голову, і ні на кого не дивиться!
— Дівчинка ж врятувала життя Тому Сторі, — промовила Гарпер. — Як після такого Керол може карати Еллі?
— Ну... — протягнув Майкл.
— Що?
— Табірна версія така, що в Еллі опустилися руки і вона покинула спроби врятувати Отця Сторі. Мовляв, вона просто стояла і плакала, коли зайшла Керол і прикликала Отця назад, вигукнувши його ім’я. Саме Керол витягла його з глибин Блискоту, куди кожен потрапляє після смерті.
— Еллі не... вона не... що за нісенітниці! Ти ж був там, хіба ти не розповів... хіба ніхто не пояснив, що насправді...
Голова Майкла понуро похилилася, й обличчя прибрало винуватого виразу.
— Нині варто пильнувати, що й кому розповідаєш. Керол і Бен мають власні версії того, що відбулося. Для інших версій місця немає. Коли Еллі сказала, що це неправда — а вона таки сказала, — Бен видав їй камінь за неповагу до керівництва. Люди в цьому таборі, в ці дні, ну... ви, може, чули, що тепер ми всі говоримо єдиним голосом, — його голова похилилася ще нижче, і він опустив погляд. — Знаєте, нема сил це терпіти. Усе це. Не лише те, що відбувається з Еллі, а ще й Керол. Вона підозрілива й напружена, постійно готова зірватися. Наказала патрулям кружляти довкола її будинку, бо якось вночі їй здалося, що вона бачить тіні, які скрадаються в деревах. Емілі Вотерман вийшла з кафетерію, заливаючись сміхом, і Керол вирішила, що та насміхається з неї, тож одразу вручила їй камінь. Емілі потім довго плакала. Вона ж лише дитина.
Майкл змахнув ногою. Розв’язані шнурівки на його чоботах погойдувались уперед-назад, клацаючи об дно розкладачки. За якусь мить він запитав:
— Мем, чи можу я поділитися з вами чимось особистим?
— Звісна річ.
— Про це дуже мало людей знає, але одного разу я намагався вкоротити собі віку. Одразу по тому, як мої сестри згоріли живцем. Я ховався в тому, що лишилося від нашого будинку, який вигорів практично дотла. Батьків не стало. Мої сестри, вони... перетворилися на ледве впізнавані купки попелу посеред руйновища вітальні. Я просто хотів, щоб усе це закінчилося. Втомився чути скрізь запах диму. Втомився від самоти. У мене був невеликий скутер «Хонда», на якому я свого часу
