Овід - Войнич Етель Ліліан

Я вам потім скажу... Я... не мо­ж зараз говорити про це.

Вона поспіхом поклала в кишеню залитий слізьми лист і висунулась у вікно, щоб сховати обличчя. Мар­тін закусив губу. Після всіх цих років він зрадив себе, мов школяр, а вона навіть і не помітила.

— Дзвонять у соборі,— сказала вона трохи згодом і, опанувавши себе, обернулась до Мартіні.— Певно, хтось умер. — Про це я й прийшов вам сказати,— відповів Мартіні звичайним своїм голосом. Він підняв з підло­г оголошення і дав його Джеммі.

Щойно надруковане великим шрифтом і облямова­н чорною рамкою оголошення оповіщало:

"Наш улюблений єпископ, його преосвященство кардинал, монсиньйор Лоренцо Монтанеляі несподі­ван помер у Равенні від розриву серця".

Вона швидко глянула на Мартіні, і той, знизавши плечима, відповів на невисловлену думку в її очах:

— Що ж, Джеммо. Розрив серця — слова нічим не

гірші від інших.