Надзвичайні пригоди надзвичайного космонавта - Медвєдєв Валерій

Батько працював над своєю дисертацією. Мама в'язала. Біля батька стояв чемодан. Я зрозумів, що, коли під час розмови я посилено натисну на характер, тато візьме чемодан, хряпне дверима й піде жити до бабусі. А тому я почав розмову спокійно і здалеку:

— Коли немовлята засинають, то їм співають колискових пісень... А ви співали мені колискову пісню?

— Ні,— сказала мама.

— А ти, тату?

— Навіщо було співати? Ти спав мов убитий...

— Отож-то, як убитий! Спав тоді, а як убитий зараз... Ось чому не замикається коло.

При словах "ось чому не замикаєтеся коло" тато простягнув руку до чемодана.

— Яке коло? Чому не замикається? — батько зняв окуляри, потер перенісся і спитав: — І чому це воно повинно замикатися?

Його рука завмерла на півдорозі до чемодана.

— А тому, що... Тому, що в Америці є бебі-співаки. Чули про таких.

— Що це ще за бебі-співаки? — здивувалися тато з мамою.

— Хлопчик у вісім місяців наспівував народні пісні, а дівчинка у чотирнадцять місяців співала колискові пісні. А чому вони це роблять?

Тато з мамою перезирнулись і знизали плечима.

— А тому, що' колискові пісні їм співали тато з мамою. А є такі, що не співають...

— Одним співають, інших колихають мовчки,— сказав тато,— кому що подобається. Ми з мамою не співали, бо ні у неї, ні у мене ніколи не було голосу. Ти вдався у Нас, в тебе теж немає голосу.

— Вибачайте,— сказав я категорично.— Особисто я не співав тому, що гадав, що я не повинен співати, а тепер, коли я знаю, що зобов'язаний співати,— слово "зобов'язаний" я виділив інтонацією голосу,— тепер я заспіваю.

— Не хотів би я почути твої співи. Хоч, між іншим, від тебе всього можна чекати. І до речі, чому це ти неодмінно зобов'язаний співати?

Це питання я, звісно, пропустив із лівого вуха у праве.

— Так,— натякнув я,— виявляється, є й такі, що не тільки самі не наважувались співати, але і не пробували передати свої малі музичні здібності своїм дітям, не допомагаючи тим самим підсиленню емоційної сторони природи їхньої дитини...

На словах "тим самим підсиленню емоційної природи їхньої дитини" батькова рука занервувала, проте я не замовк, а далі казав:

— ...А декому подобається і не співати, і не сміятися... До речі, про "сміятися". Одна дуже товста дама вирішила схуднути і звернулася за порадою до лікаря. Лікар порадив їй вранці двадцять разів торкнутися капців. Через деякий час вона знову відвідала лікаря і сказала, що від його поради ніякого ефекту. Лікар попросив розказати, як вона виконує його пораду.. Виявляється, вона, не підводячись уранці з постелі, брала капці, ставила їх на стілець поряд з ліжком і торкалася їх навіть більше ніж двадцять разів — і все марно!