Надзвичайні пригоди надзвичайного космонавта - Медвєдєв Валерій

І тоді я зрозуміла, треба шукати свого чарівника із своїми чарівними словами, бо чужі ие допомагають. І пішла я містом. Прислухалася, що говорять люди, коли працюють. От будують дім. Кричать: "Майна!", "Віра!". Стіна будинку росла у мене на очах. Заглянула до футболістів на стадіон: "Ану, Михаиле, іще раз по воротях!" Зазирнула до хокеїстів: "Харламов, іще пас. Г-о-о-л!" Людина пливе. Чому не тоне? Дивлюсь: "Раз-раз-раз-раз!" Зайшла до цирку: "Ґоп-ля! Іще раз!" Забігла в балетне училище, а там: "І-і-і раз! І два! І три! І ще раз!" — "Давай, давай! — говорив бульдозерист, натискаючи на важелі.— Ще давай!"

"Чудеса!" — подумала я, здогадуючись, що у слові "раз" є щось чудодійне. "Раз, два, дружно! Раз, два, дружно! Ще раз дружно! Ще раз!" І тут я все зрозуміла. Ось вони чарівники і ось вони чарівні слова: ЩЕ РАЗ, ЩЕ РАЗ, ЩЕ РАЗ! І так мені закортіло стати чарівником! ЩЕРАЗОМ! Я почала вигадувати собі свою чарівну пісеньку. Бо ж який-то чарівник . без пісеньки?

Виходило так: я, ПЦЕРАЗ, чарівник, і в добрий час я допомагаю всім, хто від прикрощів ллє сльози, а працювати треба весело, не напоказ, щоб ніхто не дивувався, а при цьому, звичайно, повторювати: "Іще раз, ще сто разів, ще тисячу разів..." Пісеньки не вийшло.

"Ніякий я не чарівник,— подумала я, прочитавши все це.— Яка ж це пісенька, коли в ній все так нескладно?" А потім згадала, що треба ще раз, і ще, і ще сто разів спробувати стати чарівником. І раптом, можливо, на двохсотий раз, а може, і на тисячний у мене з-під пера полилися вірші:

Я, чарівник ПЦЕРАЗ, ' Помагаю в добрий час Тим, хто з першої невдачі Вкрай розгубиться і плаче. Щоб в роботі, у напрузі, Діло спорилось у Вас, Говорю для всіх вас, друзі, Хлопцю-другові й подрузі: "Іще Раз! Іще Раз!" Веселіш до праці знову, ' Я звертаю до всіх вас Два моїх чарівних слова: "Іще Раз! ПЦЕ Раз!"

Між іншим, поки Аня Брунова виконувала по системі Станіславського свою казку про чарівника ІЩЕРА-ЗА, я, звісно, не гаяв часу даремно і, як завжди, робив одразу чотири діла: правою рукою в кишені стискав тенісний м'яч, носком лівої ноги притискав другий тенісний м'яч до підлоги, розв'язував кросворд (по горизонталі: 12. Плата за перевезення вантажу по річці. 13. Щипковий інструмент. 15. Курорт в Криму. 17. Вулканічна гірська порода, що використовується як будівельний матеріал) і роздумував про метод фізичної дії.

З'ясувалось дещо несподівано і для мене самого, що я розбираюсь не тільки в системі Станіславського, але і ще в одному методі, який застосовують режисери під час роботи з акторами,— цей метод називається методом фізичної дії. І полягає він ось у чому, але це так... грубо й орієнтовно: на відміну від системи Ста-ніславського, яка приводить актора до правильного зовнішнього стану через внутрішній стан, тобто через внутрішнє до зовнішнього... Метод фізичної дії намагається через правильну фізичну поведінку актора привести його до потрібного внутрішнього стану, тобто, навпаки, через зовнішнє до внутрішнього.

— Іванов, ну, як тобі казка про чарівника ІЩЕРА-ЗА? — спитав Кутирьов.

— Всіх би вас,— сказав я,— піраньям під час відливу... всіх... крім Ані... А так нормально, я трохи задоволений.

— Іванов трохи задоволений! Іванов трохи задоволений! Іванов трохи задоволений! — пронеслося залом і далі сценою.

— Та потім, коли... майте на увазі... але не дивлячись на... ще я дозволяю, тільки я не дуже розібрав, за якою системою ви працюєте? Борисе, до речі, про стик театральних наук... Ви, звісно, не знаєте, що, крім системи Станіславського, в роботі з акторами є ще і так званий метод фізичної дії,— мені все-таки кортіло прочитати цим лінивим і недопитливим людям лекцію про метод фізичної дії.

— Юрію Євгеновичу! Не губи мою режисерську кар'єру, благаю. Ти ж обіцяв "не збиратися"? —просив мене Борис Кутирьов.

— Не знаєш — не берись, не можеш — не борись,— прошепотів я одними губами і вирішив для себе: "Гаразд, погублю я цього Кутирьова, але потім. Пізніше!.. Щоб не займався безсистемно театральним мистецтвом!"

— І так у твоїй присутності казна-що коїться,— жалівся далі Кутирьов.— Жонглер досі жодної булави не губив, а сьогодні, в твоїй присутності, він бодай одну впіймав би. Актори не виконали жодного з поставлених їм акторських завдань. Крім Ані...

— Як, хіба виступав жонглер? — здивувався я. Виступу жонглера я і справді якось не помітив за

своїми думками. " '

— Слухай, Брунова, у мене є до тебе серйозна роз' мова, ти до мене зайди.