Надзвичайні пригоди надзвичайного космонавта - Медвєдєв Валерій

Бачить очі земні, голубі".

— "Він їх краще отут розуміє,— підхопила тихо Таня,— на зірці далекій Збюні..."

— Але ж такої зірки немає,— сказав я.— Я знаю всі зірки на небі. Такої зірки там нема.

— Нема,— погодилась Таня,— нема, але буде... бо це твоя зірка... Адже вона знаєш як розшифровується?..— І після цього Таня замовкла. Я не знаю, скільки б вона мовчала, якби я її не спитав:

— А як розшифровується зірка Збюна?

— Зірка... Баранкіна... Юрія...— сказала Таня тихо й додала: —Нова! Наднова!..— Танині вуста шепотіли слова майже беззвучно, але я вже знав ті слова напам'ять. Вона шепотіла їх тихо, так тихо, ніби вона, Таня Тополева, була разом зі мною, Юрком Ба-ранкіним, на тій далекій зірці...

І ми бачим: жита половіють, Ми йдемо по ранковій росі. І гітара співа про Росію На зірці далекій Збюні...

Кінець