Юдейська війна - Ліон Фейхтвангер

зовсім іншим поглядом дивляться на західних юдеїв, ніж раніше. Він знав, що коли вже ніхто не міг допомогти, цей Реґін завжди міг ще щось вигадати. Він досить простими засобами сприяє тому, що Веспасіан, дуже непопулярний від часу запровадження податку на солону рибу, знову раптом став улюбленцем народу. Він змусив цезаря прямо робити дива. Дива на Сході завжди здатні буди робити любимими тих, хто їх чинить, але мусив прибути цей чоловік зі Заходу, щоб почали застосовувати цей давно випробуваний засіб. Йосиф сам був при тому, коли цезар зробив спроможним ходити відомого в місті розслабленого і повернув зір сліпому, поклавши їм руку на голови. Відтоді Йосиф ще непохитніше був переконаний у здібностях Реґіна.

Товстий, неохайний, моргаючи збоку сонними очима, слухав видавець, як Йосиф трохи туго, з трудом доводив йому, що він мусить мати права громадянства. Якийсь час він мовчав, після того, як Йосиф скінчив. Потім, незадоволено, зауважив, що Йосиф завжди має дорогі потреби. Прибутки від оплати прав громадянства становлять одне з найважливіших джерел прибутків від провінцій. Щоб права громадянства не знецінилися, треба ставитися до надавання їх ощадно та високо тримати їхню оплату. Йосиф уперто відповідав:

— Я мушу хутко мати права громадянства.

— Як хутко? — спитав Реґін.

— За дев’ять днів, — сказав Йосиф. Реґін ліниво сидів у своєму кріслі, його руки товсто звисали зі спинки. — Мені потрібні права громадянства, бо я хочу одружитися, — сказав розлютовано Йосиф.

— З ким? — спитав Реґін.

— З Доріон Фабуллою, донькою художника, — сказав Йосиф.

Реґін заперечно похитав головою:

— Єгиптянка. І враз женитися. І права громадянства теж повинні бути.

Йосиф сидів гордовитий, зі замкнутим лицем.

— Спершу ви написали псалом громадянина світу, — думав уголос Реґін, — це було добре. Потім ви дуже жорстоким способом повернули собі священицький пояс, це було ще краще. Тепер ви хочете його знову скинути. Ви стрімголовий молодий чоловік, — констатував він.

— Я хочу мати цю жінку, — сказав Йосиф.

— Ви мусите завжди все мати, — докоряв своїм масним голосом Реґін. — Ви хочете все й одразу — Юдею і світ, книги і фортеці, закон і насолоду. Я чемно звертаю вашу увагу на те, що треба бути дуже платоспроможною людиною, щоб змогти все це оплатити.

— Я хочу мати цю жінку, — твердив уперто, дико та нерозсудливо Йосиф. Він став настійливим. — Допоможіть мені, Клавдіє Реґін. Здобудьте мені права громадянства. Трохи ви теж мені винні. Хіба не благословення для всіх, і для вас особливо, що цей чоловік — цезар? А хіба я нічого для того не зробив? Чи я був фальшивим пророком, коли його назвав адиром?

Реґін розглядав свої долоні, потім повернув руки долонями вниз, далі знову став розглядати свої долоні.

— Благословення для нас усіх, — сказав він, — це правда. Інший цезар, можливо, більше прислухався б до міністра Таласа, ніж до старого Етруска та до мене. Але чи вірите ви, — і він раптом кинув на Йосифа несподівано гострий погляд, — що коли він — цезар, то Єрусалим залишиться?

— Я вірю в це, — сказав Йосиф.

— А я не вірю, — сказав втомлено Клавдій Реґін. — Якби вірив, я б не допомагав вам одружитися з цією дамою і скинути ваш священицький пояс.

Йосифа обсипало холодом.

— Цезар — не варвар, — захищався він.

— Цезар — політик, — відповів Клавдій Реґін, — можливо, ваша правда, — продовжував він, — можливо, це справді благословення для нас усіх, що він — цезар. Можливо, він має добру волю врятувати Єрусалим. Але, — він кивнув Йосифу підійти ближче, і його масний голос став зовсім тихим, хитрим і таємничим, — хочу вам сказати дещо по-секрету. По суті, це однаково, хто цезар. Із десяти політичних рішень, які чоловік мусить ухвалити, хоч на якому посту буде цей чоловік, дев’ять продиктовані йому обставинами. І що вище хтось стоїть, то обмеженіша його воля рішень. Є піраміда, цезар її вершина, і вся піраміда обертається; але це не він її обертає, вона обертається знизу. Це має такий вигляд, наче цезар чинить по своїй волі. Але його п’ятдесят мільйонів підданих приписують йому його дії. Дев’ять вчинків із десяти кожен інший цезар мусив би робити так само, як і цей Веспасіан.

Йосиф слухав це з неохотою. Він спитав шорстко:

— Ви хочете допомогти мені здобути права громадянства?

Реґін відхилився від нього трохи розчаровано.

— Шкода, що ви не здатні на серйозні чоловічі розмови, — зауважив він. — Дуже шкодую, що немає тут вашого колеги Юста з Тиверії.

Кінець-кінцем він обіцяв йому підготувати Веспасіана до Йосифової справи.

Веспасіан, як тільки його панування стало здаватися певним і наближався час його від’їзду до Італії, дедалі дужче замикався перед Сходом. Він був великий римський мужик, який мав вказувати з Риму римський порядок для світу. Його ґрунтом називалася Італія, його совістю — Ценіс. Він радів, що має повернутися. Він почувався дужим, добре стояв на своїх ногах. Від Риму недалеко до його сабінських маєтків. Скоро він нюхатиме добру сабінську землю, бачитиме свої поля, свої виноградники й оливки.

Більше ніж будь-коли пильнував тепер цезар порядку у своєму приватному житті. Він педантично додержувався накресленого плану дня. Кожен понеділок, за приписом лікаря Гекатея, постився. Тричі на тиждень, у неділю, вівторок і п’ятницю, завжди безпосередньо після їжі, приводили до нього дівчат, щоразу іншу. В години після того він був зазвичай у доброму настрої. Дама Ценіс вимагала за аудієнції, які припадали на ці години, чималі комісійні.

Була якраз така година, і саме в п’ятницю, коли Йосиф стараннями Реґіна мав потрапити на прийом до цезаря. Для Веспасіана це було розвагою — бачити свого юдея; він любив культиваційні експерименти усякого роду. Тепер він, наприклад, намагався пересадити в свої сабінські маєтки африканські породи фламінго та фазанів, азійські сорти лимонів і слив. Чому не повинен він дати своєму юдеєві права громадянства? Але хлопець має гаразд попітніти для того.

— Ви дуже вимогливі, Йосифе Флавій, — докоряв він замислено. — Ви, євреї, заклято виняткові люди. Коли б я, наприклад, мав намір принести в вашому храмі жертву, або коли би я навіть тут, в Александрії, схотів почитати в синагозі ваше Святе Письмо, ви б чинили мені великі труднощі. Я б мусив щонайменше дати себе обрізати, грім і Геракл! І що там ще? А від мене ви вимагаєте, щоб я вам надав, раз, два, три, права римського громадянства. Чи ви вважаєте, що ваші заслуги перед державою такі важливі?

— Я гадаю, — скромно відповів Йосиф, — це заслуга, коли я перший оповістив, що ви є той чоловік, який врятує державу.

— А чи не занадто