Буллет-парк - Джон Чівер

квітники. А поїзд тим часом краяв простір і час. Коли він рушив, день тільки-но починався, а зараз уже зачинялися школи, з них вибігали діти з книжками в руках, одні йшли пішки, інші котили веломашинами, треті гралися на плацу. Дехто махав їм ручками, і Клементина відповідала. Ось вона помахала дітям у високій траві, потім двом хлопчикам на мосту, старому, що ждав на переїзді. І всі й собі махали. Вона привітала трьох дівчаток, жінку з коляскою, хлопчика в жовтій курточці з валізою в руці. Потім повітря стало прозоре, щезли кудись дерева, і вона зрозуміла, що наблизились до океану. На обочинах стояли рекламні щити з зображенням готелів та докладним описом переваг, і Клементина з радістю вітала появу, готелю, де вони мали зупинитися, бо переконалася, що він таки di lusso. Нарешті поїзд зупинився; вони приїхали. Їй чомусь стало лячно, та Джо сказав: andiamo[21], і той, що зневажив їх у вагоні, вхопив валізи та намагався взяти її ротонду. «Дякую, я сама»,— похопилась Клементина і вирвала свою власність у нього з рук. Саме під'їхав автобус з написом їхнього готелю. Вона ще ні разу не бачила такого велетня! Туди напхалося чимало люду. В автобусі вони не розмовляли, бо Клементині не хотілося, щоб оточуючі знали, що вона по-їхньому не розмовляє.

Готель виявився аж надто di lusso. Вони піднялися ліфтом, потім ішли довгим коридором по м'якому килиму до свого номера, розкішної кімнати, підлогу якої теж устеляв килим. У номері був окремий туалет. Щойно носильник одійшов, Джо вихопив з кишені флягу, сьорбнув віскі і запропонував Клементині сісти до нього на коліна. Вона сказала: «Потім», бо чула, що вдень цим не займаються, до того ж хотілося глянути на ресторан та обійти холи готелю. Вона боялась, щоб солоне повітря не зіпсувало її норку, а Джо хильнув удруге і знову заспівав своєї. Вона розсердилась, і вони подибали вниз, не кажучи й слова, бо в таких панських місцях краще не говорити на bella lingua[22], оглянули чудові зали і ресторан та вийшли на вулицю. Повітря пахло сіллю, як і в Венеції, і так само в ньому розносились пахощі смаженини. Клементині здалося, що вона на святі Сан-Джузеппе в Римі. По один бік простягався зелений океан, що його вона перетнула, аби побачити Новий Світ, по другий — незчисленні кіоски й атракціони. Вони зупинилися біля циганського шатра, на якому розчепірилась велетенська долоня: тут ворожили. Клементина запитала, чи розмовляють вони по-італійськи. «Si, si, si, non сé dublio!»[23],— відповіли, і тоді Джо простягнув їй долар, а циганка потягла до шатра. Вона взяла її руку й почала торохтіти, не по-італійськи, а казна-як, і Клементина так нічого й не второпала, окрім «моря» та «подорожі», але чи то була минула «подорож», чи наступна, так і не розібрала. Вона розсердилась на циганку, що та збрехала, ніби розмовляє по-італійськи, і почала вимагати свої гроші. Тоді циганка заявила, що коли вона візьме їх назад, то на них буде прокляття. Клементина знала, як вони вміють клясти, й не стала домагатися, а пішла до Джо. Вони продовжували гуляти понад морем, уздовж кіосків і крамничок, куди, мов ті чорти з пекла, кумедно закликали їх, аби заграбастати долари. Потім настав tramonto[24], і по всьому узбережжю спалахнули яскраві вогні. Клементина побачила світло в готелі, де у них була своя кімната, а хвилі гули й ревіли, нагадуючи гуркіт у горах.

Вона повелася, як і належить дружині, і задоволений Джо подарував їй уранці срібну масничку та червоні шорти з золотою оторочкою. Мати прокляла б, якби побачила, і навіть у Римі Клементина плюнула б будь-кому межи очі, коли б натрапила на таке паскудство, але ж тут Новий Світ, і ввечері вона зодягла їх та свою норкову ротонду й пішла гуляти з Джо. В суботу вони повернулися, в понеділок купували меблі, у вівторок розставляли їх, а в п'ятницю Клементина зодягла оті шорти й помчала з Марією Пелуччі до продуктової крамниці, де було безліч банок з яскравими наліпками, і всі вважали її справжньою американкою та дивувались, що вона не розуміє їхньої мови.

Зате все інше робила не гірше за них. Навіть навчилася пити віскі, не кашляючи та не плюючись. Вранці вона запускала всі свої машини, вмикала телевізор і уважно запам'ятовувала модні пісеньки; післяобід приходила Марія, і вони разом дивилися телевізор, а ввечері те ж саме робили з Джо. Вона спробувала описати матері все, що купила — таких речей немає і в Папи! — проте подумала, що мати не повірить, і послала їй кілька листівок з видами Америки. Хіба ж можна описати, яке в неї тепер шикарне життя? Влітку вечорами Джо возив її до Балтімори на перегони. Як там гарно! Скрізь коні, вогні, гірлянди квітів, червоні куртки. Того літа вони їздили на перегони майже щоп'ятниці. Одного разу, сидячи в своїх червоних шортах та попиваючи віскі, вона побачила синьйора — уперше після їхньої сварки.

Вона запитала, як справи, як його родина? І він признався: «Ми більше не живемо вкупі. Розлучились». А глянувши йому в обличчя, зрозуміла, який це для нього удар. Клементина взяла гору, адже коли ще вона попереджала, що він наче хлопчик, котрий задивився на зірки. Але не раділа з цього, навпаки, мовби поділяла з ним його поразку. Синьйор попрощався й пішов: почався заїзд. А Клементина більше не бачила ні коней, ні людей. Натомість з'явився сніг у Наскості та зграя вовків, що дерлася вгору по Віа Кавур. Ось вони виходять на п'яцца — вісники темних сил, які — Клементина тепер знала — огортають саме нутро життя. І згадуючи дотик отої страшної зими, білизну снігу й злодійську ходу вовків, вона дивувалась, навіщо бог дає людям такий вибір, навіщо зробив цей світ таким широким і розмаїтим?

Побачення

Востаннє я бачився з батьком на нью-йоркському Центральному вокзалі. Я повертався з Адірондакських гір від бабусі до матері, яка наймала котедж на Кейпському півострові, написав батькові, що буду проїздом у Нью-Йорку, й просив його, якщо можна, поснідати зі мною. Його секретар відповів, що батько зустріне мене біля довідкового бюро опівдні, і справді, рівно о дванадцятій я побачив, як він продирався до мене крізь натовп. Він був чужий мені, бо мати розвелася з ним три роки тому, і весь цей час я його не бачив, але щойно помітив у натовпі, то