Вибрана проза - Який Церетелі
3. Картлійський цар Вахтанг розумів дії католікоса, але щоб якось порятувати честь улюбленого твору, виступив з аналізом «Барсової шкури» з метою по-софістському довести, що поема ця написана з релігійною метою і що її не тільки в цілому, а й в окремих частинах треба розуміти в духовному значенні, як найвищу алегорію. При цьому старався підтверджувати свої висновки словами, які він цитував із св. Євангелія.
4. Професор С.-Петербурзького університету п. Чубінов у 40-х роках нинішнього сторіччя перший натрапив на істину, говорячи, як і академік Броссе, що поема ця не що інше, як алегоричне відтворення самої Грузії і що славна героїня поеми Нестан — сама цариця Тамара. І справді, головна героїня роману Нестан-Дареджан була єдиною дочкою індійського царя, так само як і цариця Тамара — єдиною донькою грузинського царя Георгія ІІІ. Батько Нестан звався царем царів і володів сімома царствами в Індії. Грузія [теж] ділилася на семеро окремих володінь, чи еріставств, підлеглих царю Георгію. Нестан виховувала рідна [сестра] індійського царя, а Тамару — Русудана теж сестра царя Георгія.
У палаці індійського царя, батька Нестан, виховувався герой роману Таріел, сам теж царського роду, — разом із Тамарою виріс і осетинський царевич Давид Сослані, далекий їхній родич. Нестан хотіли одружити з хорезмським шахом, обминувши Таріела, котрий мав права на індійський престол після Нестан-Дареджан. Але юнак не погодився з цим, розгромив шахове військо, вбив його самого і після останніх мандрів та злигоднів домігся свого: одружився з Нестан і одержав Індійське царство. Царицю Тамару, обминувши Сослані, одружують з російським князем Георгієм, сином Андрія Боголюбського. Але він жив з нею тільки два роки, потім його скидають з престолу, розлучають з царицею й випроваджують у Константинополь. Георгій двічі намагався знову заволодіти Грузією, але розгромлений обидва рази особисто царицею Тамарою і захоплений у полон, назавжди сходить з арени, і тільки тоді цариця Тамара одружується з Давидом Сослані.
Як бачите, долі Нестан і Тамари такі схожі, що п. Чубінов мав право зробити своє припущення. І справді, треба гадати, що саме ця, а не інша обставина спричинила появу «Барсової шкури», була першим поштовхом, але часто у видатних митців початкові причини, що спонукали їх до відтворення того чи іншого предмета, відступають на задній план, а на перший замість них висуваються нові ідеї, ширші й сильніші. Так сталося, очевидно, і цього разу.
5. Ближче за всіх до істини наблизився шановний М. І. Гулак, коли каже, що: «Віще поетове серце ніби чуло наближення того грізного лиха, яке згодом опосіло Грузію і поклало край блискучим сторіччям Грузії, відтрутивши її на багато віків від прогресу й цивілізації». Шкода, що цим шановний автор брошури тільки підійшов до істини, але чомусь зупинився біля її дверей.
Крім того, існує й легенда, просякнута думкою, що Руставелі сам був закоханий у царицю Тамару і через алегорію виявив у поемі свою пристрасть до неї; це видається тим більше вірогідним, що автор «Вепхісткаосані» романтично закінчує своє життя в грузинському монастирі св. Хреста в Єрусалимі. З особистих утіх нема на землі нічого більш захоплюючого й бажаного, ніж піднесене кохання, воно справедливо вважається вінцем поезії, і народ завжди наділяє ним закоханих чи героїв і героїнь, не питаючись істини. Кого ж мав обдарувати ним грузинський народ, як не свою національну гордість, царицю Тамару, ту саму Тамару, котра, на переконання народу, в урочисті дні нібито чула, як лунав на небосхилі дзвін і, коли крокувала по землі, високі шпилі Кавказу схилялися перед нею. Та хто ж міг бути гідним її кохання, як не цар поезії Руставелі? Так вирішив народ з сердечної простоти і сам у це повірив.